Дорога «безкоштовна» медицина…

Одещина знову на порозі медичної реформи. Ідеться про впровадження нової стратегії в систему охорони здоров’я. Виконавцями стануть місцеві органи влади, а ключовими фігурами нового формату медпослуг – громадські (сімейні) лікарі.

Відкривай гаманця, пацієнте!

У зв’язку з цим показовим є загальновідомий факт. За висновком експертів ВООЗ, найбільша потреба (до 80-90%) спостерігається у первинній медичній допомозі, інакше кажучи, у сімейних лікарях. Менше затребувана спеціалізована допомога, ще менше – високоспеціалізована. Але в Україні розподіл фінансових ресурсів у структурі витрат на охорону здоров’я здійснюється з точністю до навпаки. Стаціонарна допомога в комунальній і державній системі охорони здоров’я поглинає близько 80-90% ресурсів. Парадоксально, але саме первинній, найзатребуванішій пацієнтами допомозі, від бюджетних грошей дістаються крихти!

Давно не таємниця, що більшість лікарень перетворилися на своєрідні каси з виплати зарплат персоналові. Приблизно 80-90% виділюваних бюджетних коштів призначені для цього. Якщо говорити про умовну гривню, то це приблизно 80-90 копійок. А на лікування та харчування хворих направляється дріб’язок, що залишився. 

Ми давно привчені до того, що звичайний, середньостатистичний хворий вирушає на стаціонарне ліжко зі своєю постільною білизною. Він щодня оплачує повний список призначених йому медикаментів, шприців і систем для переливання крові. Платить і за виписані для відділення санітарно-гігієнічні приналежності, за аналізи, обстеження, самостійно дбає про своє харчування у стінах лікувальної установи. При цьому корупційна складова в медицині квітне щобільше з кожним днем. Пацієнтам установлено негласну таксу: скільки треба заплатити лікареві або процедурній сестрі за поставлену систему, скільки відстібнути за просту ін’єкцію. Стала нормою вимога зробити благодійний внесок у тій чи іншій медустанові. 

Всупереч 49-й статті Конституції України, безкоштовної медицини по суті більше немає. Кожен платить за своє лікування. Але не до лікарняної каси, не по страховому полісу. Платить готівкою в чужу кишеню. Бюджетна медицина вже не просто сер­йо­з­но кульгає на обидві ноги. Вона потребує негайної, кардинальної переверстки. З урахуванням того, що ніхто так не зацікавлений у якісних і доступних медичних послугах, як самі пацієнти.

Реформували, та недореформували

Практично з самого початку здобуття Україною незалежності реформування системи охорони здоров’я відносили до найактуальніших завдань. Але донині ситуація у сфері бюджетної охорони здоров’я тупикова: медицина балансує на межі фактичного банкрутства, а держава неспроможна утримувати її на належному рівні.

У держбюджеті-2016 на охорону здоров’я заплановано 56,5 мільярда гривень. Це значно менше торішніх цифр. Але, судячи з економічних показників, реальні потреби української медицини в році, що настав, без її негайного реформування виявляться ще затратнішими. За оцінками Мінохорони здоров’я перехід до змін протриває до трьох років – за умови, що реформу не саботуватимуть.

Три роки тому Одещина вже брала активну участь у медичній реформі. Результати пілотного експерименту в Києві й трьох областях (з необхідними виправленнями) лягли в основу змін по всій країні. Основна мета намічених перетворень полягала в раціональному використанні бюджетних коштів, доступності медичної допомоги для населення й істотному поліпшенні якості медпослуг.

Спочатку медичну реформу сприйняли з вогником. У місті Білгороді-Дністровському та в районі активно включилися в роботу депутатські та спеціальні комісії – для вироблення рішення щодо оптимізації медичного процесу та його подальшого затверд­ження на відповідних сесіях.

Першим кроком планувалося створити на базі центральної районної лікарні центр медично-санітарної допомоги. Другим – на основі центральної міської лікарні органі­зувати госпітальний округ. Певна зручність полягала в тому, що обидві медустанови, як в сумі мають два хірургічні, травматологічні, терапевтичні, дитячі відділення і два пологові будинки, розташовані практично за сто метрів одна від одної. Здавалося, що злиття дублюючих один одного медичних стаціонарів, найкращого сучасного мед­обладнання та найкваліфікованішого персоналу – виграшний варіант! При цьому заощаджені бюджетні кошти планувалося направити на вдосконалення якості медичних послуг. Але дана реформа в Білгород-Дністровському районі зависла в повітрі.

Коли немає згоди між товаришами…

– Ми підготували необхідний пакет документів і одержали всі необхідні ліцензії й акредитації для роботи медустанови вторинного рівня медичний допомоги. Тепер міськлікарня має відповідний статус, – розповідає  Ігор Десятник, головний лікар Білгород-Дністровської багатопрофільної лікарні. – У плині реформування деякі посади скоротили, інші об’єднали, одержавши вагомий економічний ефект. Але при цьому центр первинної медично-санітарної допомоги на базі райлікарні так досі й не створений. Хочу доповнити, що з точки зору подавання медичної допомоги міська база охорони здоров’я виявляється значнішою. У нас накопичено сучасне медичне устаткування, є комп’ютерний томограф, працюють ургентні служби за п’ятьма спеціальностями, створено умови по партнерських пологах і багато чого іншого. Ми готові прийняти стаціонарні відділення та вузьких спеціалістів із району. 

Але реформа, розпочата з високого старту, захлинулася ще навесні 2013 року. До владних районних структур посипалися листи із села Шабо із проханнями не позбавляти людей можливості одержувати стаціонарне лікування на місцях. Шабівці наполягали не тільки на збереженні статусу дільничної лікарні із травматологічним і інфекційним відділеннями, пологовим будинком і гінекологією, але й просили додати дитяче відділення. 

Аналогічна ситуація повторилася у грудні 2015 року, буквально напередодні ухвалення нового бюджету. Напередодні прийдешньої медичної реформи делегація міської влади прибула для огляду Шабівського пологового відділення. Крім чергової конфліктної ситуації, із цього своєрідного марш-кидка нічого не вийшло. До речі, як і раніше, у районному бюджеті 2016 року Білгород-Дністровська райрада передбачила кошти на фінансування і первинного, і вторинного рівнів медичної допомоги.

Другого лютого відбулася спільна нарада Білгород-Дністровської райради й РДА за темою реорганізації сфери охорони здоров’я. У підсумку дано доручення про підготовку створення центру первинної медичної допомоги на базі КУ «Старокозацька районна лікарня» і центру вторинної медичної допомоги на базі Білгород-Дністровської центральної район­ної лікарні.

Выпуск: 

Схожі статті