В останні роки якось непомітно минає день 7 листопада, який не так давно з помпою відзначався по всій величезній країні, до складу якої ми теж входили. А тим часом чергова річниця жовтневих подій 1917 року в Петрограді – для одеситів нагода згадати, що одним із головних керівників тієї революції була людина, біографія якої тісно пов’язана з нашим краєм.

Лев Троцький (Лейб (фамільярніше – Лейба) Давидович Бронштейн) вступив на навчання в Одесі у віці дев’ять років. Його батько Давид Лейбович (Леонтійович) Бронштейн розбагатів на оренді землі. Є різні думки з приводу того, чи вважати старшого Бронштейна поміщиком, земле­власником, а чи ще ким, так само як і з приводу того, якої релігії дотримувалися в родині. У будь-якому разі Лейба погарячкував, коли писав: «Батько мій був хліборобом» – шість тисяч десятин – не жарти, сам не обробиш. Що ж стосується твердження дослідника Ф. Зінька про те, що Давид Бронштейн своїх дітей, зокрема й Левка, хрестив по православному обряду, то виникає питання: як би в такому разі на Лейбу поширювалася «процентна норма для євреїв», з якою він зіштовхнувся при вступі на навчання в Одесі? Навіть подолавши «насильство царату», під час навчання Лейба, як нам видається, не відійшов від предківської віри, принаймні офіційно. Як відомо, уроки релігії давалися учням залежно від їхньої конфесійної приналежності. І Троцький пригадував: «Добродушний чоловік на прізвище Цигельман викладав євреям-учням російською мовою Біблію й історію єврейського народу. Цих занять ніхто не сприймав всерйоз». Таке становище, очевидно, не влаштовувало Давида Леонтійовича, і він виділив кошти на «приватні уроки з Біблії у дуже вченого старика». Втім виявилося, що «не в коня корм», і Лейба меланхолійно зазначив: «Заняття наші тривали всього кілька місяців і нітрохи не зміцнили мене у предківській вірі», причому йдеться, безумовно, про юдаїзм.

Ставлення Лейби до релігії викликало у деяких сучасних дослідників сумнів із приводу його... національності, що озвучено в лютневому 2002 року номері журналу «Родина». У статті «Пушкін і Троцький – брати навік» оглядач Лев Аннінський наводить думку, що дідусь Лейби Леонтій – «дитя кохання Пушкіна (!) та польки Анжеліки Дембінської». У будь-якому разі, коли «єврейська делегація» прийшла просити у Лева Давидовича захисту... від більшовиків, він сказав їм: «Скажіть тим, хто вас послав, що я не єврей». Причому ще до війни цю фантастичну версію навів тов. Гессен, чиє «родове гніздо – Одеса, Малий пров., 8». У 1937 році в Пітері його «випадково» збила машина, за свідченням очевидців – «ганялися за ним, як за мухою». У Миколи Хвильового в «Синіх етюдах» є епізод: Про Троцького Степанида Львівна каже: «Ну і що ж, що жид? Він же не хоче розігнати всі установи й служащих?..». Сам же Троцький, бувало, казав: «Питання про моє єврейство стало набувати значення лише з початку політичного цькування мене».

Ще заплутаніше питання, чи був Лейба масоном. Типовий послідовник російського політика Жириновського безумовно включає його у «всесвітню жидо-масонську змову» і приписує йому впровадження в Червону Армію «масонського знака» – п’ятикутної зірки. «Вільними мулярами» Троцький зацікавився... сидячи в Одеській в’язниці. «...Бо у в’язниці при видаванні нового зошита забирали списаний, то я завів собі для франкмасонства зошит у тисячу нумерованих сторінок і дрібним бісером записував до нього витяги...».

Він навіть підготував про масонство статтю, плануючи відправити її до журналу «Мир Божий». Значний троцькознавець Микола Васецький у праці «Троцький – спроба політичної біографії» наводить написаний із цьо­го приводу Лейбою лист майбутній дружині № 1 Олександрі Соколовській: «...Пишеться дуже легко й, здається, непогано. Я за звичкою почав писати відразу з кількох кінців». 

При тому, що Лев Давидович проявляв до «вільних мулярів» безсумнівний інтерес і є автором низки дотепних зауважень за даним питанням (наприклад, порівнював масонство з народництвом), перевірених даних, що сам він до цього руху належав, немає. І якщо відомий інтерпретатор світової історії Г. Климов стверджував, що «президент Рузвельт засідав поруч із Троцьким в американській ложі «Бнай-Бріт», то письменниця-емігрантка Ніна Берберова, яка досліджувала архів російських масонів у Парижі, заявила: «Він, звичайно, масоном не був, і єдине, що тут можна сказати, це те, що замолоду він був меншовиком... більшовики абсолютно не могли бути масонами».

Зате відомо, що Мойсей Шпенцер, у родині якого в Одесі проживав Лев, масоном був.

Багато які одесити досі впевнені, що Лейба народився в Одесі. Але насправді він вибрав для появи на світ не менш революційне місце: маєток Янівка (Іванівка; нині сільце Береславка Бобринецького району Кіровоградської області) належав Магдалині Поджіо, і тут 1825 року був арештований її син – декабрист Йосип Поджіо. Із приводу його особи Микола I наклав резолюцію: «Посадити й утримувати суворо, але добре». Стосовно ж іншого вихідця з Янівки рішення було не настільки прихильним.

Примітна дата народження Лейби: за новим стилем це 7 листопада 1879 року. Рік збігається з офіційно називаним роком народження іншого хлопчика – Coco Джугашвілі, а день календаря... 

До речі, інший зазначуваний рік народження Сталіна – 1878-й, теж фігурував у документах Троцького. Ось як це пояснював сам Лев Давидович: «Коли треба було мені вступати до середнього навчального закладу і виявилося, що я не вийшов віком для першого класу, то в метриках перенесли моє народження з 1879-го на 1878 рік. Тому рокам моїм вівся подвійний рахунок: офіційний і родинний». Загалом, як не крути, а гра дат уперто ріднить двох вершителів доль на одній шостій частині планети…

Про містичні збіги обставин писалося чимало – і не всі давали однозначну оцінку заслугам Лева Давидовича в ніч залпу «Аврори». Так, Максим Горький у «Несвоєчасних думках» вчасно попереджає: «І Ленін, і Троцький, і всі інші, хто супроводжує їх до погибелі... підганяючи до погромів (? – авт.)». 

До речі, а що робив особисто основоположник соцреалізму, оспівавши задовго до жовтневої ночі «буревісника» і засудивши представника фауни, який «робко прячет тело жирное в утесах»? Ось що писав із цього приводу Аркадій Ваксберг у книзі «Ліля Брик»: «Замість Маяковського азартно грав (у карти – гра «тітка» – авт.) Горький... Тут, у будинку Бриків, і зустрів переворот, почувши глухий постріл крейсера «Аврора» і не надавши йому, як майже всі петроградці, жодного значення». 

Що ж стосується відсутнього Мая­ковського, то він якраз у доленосну ніч був поруч із Троцьким у Смольному.

Але повернімося з туманних берегів Неви до провінційної Янівки. Київський журналіст Ярослав Тинченко, який нещодавно там побував, посеред знесеного єврейського цвинтаря виявив одну дбайливо збережену місцевими жителями могилу – матері Лейби – Анни Лейбівни Бронштейн (уродженої Животовської), яка, на відміну від малограмотного чоловіка, походила з міських міщан. У зв'язку з тим, що у стосовно Анни є уточнення – не просто міщанка, а «з одеських міщан», то й місце навчання визначилося відразу – розвинуте місто на березі Чорного моря, де завжди бракувало доморощених революціонерів і куди, задовго до розробки Лейбою, разом з одеситом Парвусом, теорії «перманентної революції», їх завозили звідусіль. Тим більше що у зв'язку з навислої над юнаком «загрозою туберкульозу» (так сказано у джерелі – авт.) до Янівки прибув, готовий дати притулок Лейбі, родич Моня.

З приводу родинних зв'язків Лейби та Моні, в одеській родині якого майбутньому героєві Жовтня належало прожити шість років, висувалися різні версії.

Це тим більше цікаво, що звідси випливає ступінь споріднення Троцького та Віри Інбер (дочки Моні), яка присвятила родичеві, коли він став «вождем революції» № 2, натхненні рядки: 

«При свете ламп – в зеленом свете 

Обычно на исходе дня

В шестиколонном кабинете 

Вы принимаете меня».

Втім, не обійшла Віра увагою й головного опонента Троцького: «І цей тост я піднімаю, Йосипе Віссаріоновичу, за Вас!»

Письменниця Лідія Либединська писала: «Він (Троцький – авт.) доводився двоюрідним братом її (В. Інбер – авт.) матері».

Але ж Моня приїжджав до Янівки ще до одруження з учителькою Фанні (Фрадою – за книгами рабинату) Соломонівною Грінберг.

Літературознавець Олена Каракіна у статті «На жаль, двоюрідна...» відзначала: «У 1927 році сталося падіння Троцького, двоюрідною сестрою якого була Віра Інбер». Валентина Ковач у дослідженні «Гортаючи сторінки її днів» відзначала: «З цілком зрозумілих причин не могла вона (В. Інбер – авт.) згадати у повісті про свого кузена... Л.Д. Троцького».

Тим часом Лев Давидович у праці «Моє життя – досвід автобіографії» чітко визначає ступінь споріднення: «Улітку жив у селі (Янівці – авт.) племінник матері 28-річний Мойсей Пилипович (Липов) Шпенцер». 

Таким чином, Лейба доводився Моні кузеном, а Віра Інбер Троцькому – двоюрідною племінницею.

Плутанина тут цілком зрозуміла – багато років на ім'я Троцького було суворе табу, і лише після того як розпалася держава, до створення якої Лев Давидович доклав чимало сил і енергії, правда поступово виходить назовні.

Перші «Троцькі місця Одеси» засвітив особисто Лев Давидович: «Ось пристань, візник, Покровський провулок і старий великий будинок, де розташоване училище для дівчаток і його начальниця». Де ж конкретно він поселився в Одесі, чи вціліло домобудівництво, де жила сім’я родичів? При з'ясуванні цього питання досить доречним виявилося звернення Мойсея Липовича до поліції з проханням видати йому посвідку про благонадійність, де зазначено точну адресу: «Покровський провулок, будинок 5, Тригера, квартира 1». Ділянку за № 5 справді придбав у 80-ті роки XIX століття у п. Фінгерута п. Лейба Тригер. Але добра знайома автора цих рядків викладач консерваторії Олександра Рум'янцева, що прожила багато років у № 5 (до речі, правнучка фельдмаршала Рум'янцева) звернула увагу, що цей номер нині носять два сусідні будинки, хоча і з одним двором. У реєстрі пам'яток містобудування будинок № 5 по Покровському (Грибоєдова) провулку значиться під охоронним номером № 152-ОД – як побудований архітекторами Юргевичем і Черніговим 1905 року. Під ці «ознаки» потрапляє флігель № 5а, отже Шпенцери, а з ними й Лейба, проживали в кутовому будинку № 5б, де збереглися «італійська плитка» XIX століття й навіть мармурова «приступка» у нинішньої квартири № 23. До того ж саме кутовий будинок Тригера фігурує в оголошеннях «одесько-троцького періоду» ваблячи охочих придбати ділянку в районі Сінної площі. Тут росли і хлопчик Лейба, і дівчинка Маруся, що стала дружиною Ієхієля Файнзильберга, більше відомого як Ілля Ільф, надалі іменована Марія Тарасенко.

Отже, старт одеській троцкіані було дано, і особа, яку пізніше назвали «демоном революції», за визначенням одеситів, виявилася «серед отут». Пошук інших місць Л.Д. Троцького у столиці півдня – справа досить цікава. Тож як казав популярний телеведучий, залишайтеся з нами…

Валерій НЕТРЕБСЬКИЙ, краєзнавець

Валерій ШЕРСТОБІТОВ, член НСЖУ