Її прекрасний голос – окраса будь-якого концерту. Власниця дивовижного сопрано – випускниця Одеської консерваторії (нині музичної академії) імені Нежданової, начальниця відділу культури Арцизької райдержадміністрації, що перебуває на цій посаді вже 18 років, – Марина Миколаївна Чернишова. Ця гарна блакитноока усміхнена жінка, якщо говорити сухою, казенною мовою, стоїть на варті інтересів культури.
У районі збережено мережу установ. Основне завдання – приводити їх у нормальний, дієздатний стан, створювати в них привабливі для людей умови.
– Подивіться, якого вигляду набув після ремонту Павлівський будинок культури. Частиною сучасного інтер'єру в гарній глядацькій залі стала шикарна люстра. Зараз цілком змінюється обличчя Виноградівського БК – із заміною покрівлі, вікон і дверей. Дорогі роботи проводяться і з ремонту Главанського будинку культури. У Деленському частково відремонтовано дах – і прекрасну глядацьку залу тепер не заливає під час дощів. Багато зроблено і щодо ремонту Кам’янського БК, – говорить Марина Миколаївна. – У цьому випадку я називаю саме типові Будинки культури. Уявляєте, скільки на все потрібно коштів – із обласного, районного, сільських бюджетів, спонсорських? Проте без уваги не залишаються й маленькі клуби. Але ж крім ремонту підтримується та зміцнюється ще й матеріально-технічна база установ – купуються апаратура, сценічні костюми.
– Але на виступах народних колективів художньої самодіяльності ці складнощі ніяк не позначаються. Як правило, вони проходять на біс.
– Так. Бо любов до сценічного мистецтва у наших самодіяльних артистів, можна сказати, – у крові. Для прикладу візьмімо наш РБК. Нетиповий, об'єктів проведення дозвілля немає. Є глядацька зала й одна методична кімната. Ані тобі репетиційної зали, ані танцювальної. А тим часом тут працюють три групи хореографічного колективу, народний вокальний – «Гармонія». Та ще як себе позиціонують! Гадаю, це вплив особливого духу нашого унікального багатонаціонального краю, людей, що тут живуть. Ось ми такі – співаємо, танцюємо, граємо на різних інструментах, декламуємо, самі шиємо й розшиваємо сценічні костюми. У мене у самої не раз з’являлися сльози від повноти радості та хвилювання, коли бачила, як високопрофесійно виступають на обласних фестивалях-конкурсах наші народні ансамблі з Виноградівки – «Гердан» і «Хоро Бургуджи», з Делені – «Дулакчія» й «Дивітлія», з Павлівки – «Вишиванка». Ви б чули, як аплодує глядач юним артистам зразкового танцювального колективу «Лале» з Холмського або ансамблю пісні й танцю «Младежки сърца» з Нової Іванівки. Спільна гордість – іще один творчий колектив, завдяки якому про наш район довідалися далеко за межами України, – народна фотостудія «Буджак». На його семінари з'їжджаються фотохудожники з цілої низки сусідніх країн. Щотри роки всі ці колективи впевнено підтверджують звання народного або зразкового. Упевнена, й цього року, – а термін атестації близько, – ми будемо вкотре вітати наших іменитих артистів. Дуже сподіваюся, що їх перелік поповниться ще одним зразковим колективом дитячої музичної школи – «Світанок».
– Звісно, перед такими асами районної культури, як Олена Іванівна Делі, Павло Павлович Чербаджи, Володимир Федорович Коваль, Володимир Миколайович Афанасьєв, треба справді знімати капелюха. Це високого рівня професіонали. На їхньому тлі чи не почуваються невпевненими керівники скромних сільських клубів?
– Повірте, все залежить від них самих. У районі є невелике, дуже віддалене від центру село – Василівка. І клуб у ньому теж невеликий. Але він завжди відкритий, до нього приємно зайти. У ньому буквально пропадає завідувач Степан Олександрович Кузук. От уже істинно культпрацівник від Бога. Можна сказати, людина-оркестр. Він сам, виступаючи в усіх сценічних жанрах, здатен показати півторагодинний соло-концерт. Але якщо Степан Олександрович завідує установою 21 рік, то Ірина В'ячеславівна Уткіна, завідувачка Вознесенського клубу, веде цю роботу геть віднедавна. І як «заграв» клуб із її приходом! До нього ж пішли люди! Вона розробляє цікаві програми – дозвілля, концертні. Велика рукодільниця, сама шиє костюми, навіть капелюхи й чобітки майструє. Культура не терпить ледачих. Можна роками просидіти в клубі, лише відчиняючи його й зачиняючи на замок. А можна, як Максим Валеріанович Богданов, молодий директор Павлівського будинку культури. Він створив чудовий вокально-інструментальний ансамбль «Клен». Уже перший свій ювілей – рік роботи в БК – відзначив концертом.
Без перебільшення скажу, що й наша бібліотечна система зазнала великих змін, відколи її очолила Галина Іванівна Гуцан. Сьогодні бібліотека – це територія спілкування, доступу до вільної самоосвіти, відкритого простору для самоорганізації. Здобула перемогу в усеукраїнському конкурсі проектів регіональних піар-офісів сучасних бібліотек і стала головною бібліотекою піар-офісу на півдні Одеської області. В результаті відремонтовано залу, з'явилася техніка, інтенсивно провадиться робота з модернізації бібліотек району. Працює інтернет-центр. І мені дуже б хотілося, щоб усі наші бібліотеки пройшли комп'ютеризацію. Це значно розв'язало б проблеми сільського жителя, який потребує безкоштовної інформації з різних питань.
Ще про що болить голова, то це про брак свіжої сили з новими ідеями, проектами. Але зусилля на цій ниві докладаються, за що ми вдячні районній владі, нашим депутатам облради, обласному управлінню культури.
– І ще: Марино Миколаївно, Ваш вихід на сцену щоразу для нас – подарунок. При Вашій зайнятості, як Ви умудряєтеся викроїти час для репетицій?
– Я дуже люблю співати. Скажу більше: мені це дуже допомагає в моїй чиновницькій роботі. За будь-якої зайнятості від концертної діяльності ніколи не відмовлюся. Мені іноді здається, що я й дихаю лише поки співаю.
