Три роки тому корабель «Seaman Guard Ohio» був затриманий у територіальних водах Індії за підозрою, а потім і обвинуваченням у контрабанді зброї й незаконному перетинанні кордону. Серед 35 членів екіпажу були громадяни Індії, Великої Британії, Естонії й троє українців – жителів Одеси й Чорноморська (Іллічівська). Наших співвітчизників засудили до п'ятьох років позбавлення волі. Однак при детальному розгляді справи рішення суду видається досить спірним.
Як розповіли учасники благодійного фонду «Ассоль», у відкритому океані моряків чекає чимало «підводних каменів». Піратство – лише один із них. Щоб убезпечити себе в неспокійних водах, екіпажі торговельних кораблів нерідко звертаються по допомогу до охоронних фірм. Озброєні люди перебувають на борту в готовності в будь-яку мить відбити атаку. Завдяки таким діям нападати на кораблі стали значно рідше. На жаль, Індія подібного дозволу не давала.
Як уже говорилося, постраждали не тільки українці. Громадяни Естонії, Великої Британії, Індії, що входили до складу екіпажу, теж опинилися за ґратами. Долею потерпілих у їхніх країнах стурбовані всі, починаючи від політиків і закінчуючи простими людьми.
Вісімнадцятого лютого відбулася прес-конференція на тему «Українські моряки в індійській в'язниці: чи є розв'язання проблеми?» Захід був організований представниками благодійного фонду «Ассоль», який подає різноманітну допомогу потерпілим мореплавцям і членам їхніх родин. Зараз фонд прагне допомогти повернути арештованих українців на батьківщину. Однак зусиль самих тільки громадський працівників недостатньо.
– Ми вирішили написати петицію, завдяки якій спробуємо привернути увагу можновладців до цієї проблеми, – відзначила голова БФ «Ассоль» Світлана Фабрикант.
Активна учасниця фонду Анна Муругова висловила здивування з приводу того, що у нас ця тема не надто афішується й до проблем українських моряків байдужі як держава, так і суспільство.
– У двадцять першому столітті, маючи таку кількість моряків, морських організацій, ми за чотири дні змогли зібрати лише триста підписів під петицією. Посилання на неї можна знайти на сайті нашого благодійного фонду. Виникає питання: що має статися з нами й нашими близькими, щоб ми задумалися про наслідки?
Ось уже три роки наші земляки не мають можливості поспілкуватися зі своїми родинами. Як заявили учасники прес-конференції, вони збираються не тільки подавати апеляцію стосовно вироку, але й надати максимального розголосу цій проблемі. Адже у світовій практиці нерідкими є випадки, коли народна думка впливала на рішення суду на користь потерпілих.
