Пісні, шановані містом

У ці квітневі дні Одеса відзначила 72-гу річницю визволення від фашистських загарбників. У навчальних закладах міста проводилися зустрічі з ветеранами, тематичні вечори та конкурси.

В одному з ПТУ в житломасиві Котовського, наприклад, відбувся брейн-ринг, присвячений іс­торії рідного краю. А колектив Одеського муніципального театру духової музики імені О. Салика дав концерт просто неба для жителів Суворовського району. Музиканти зробили ставку на відомі одеські мелодії тридцятих-сорокових років ми­нулого століття, більшість із яких складали репертуар ансамб­лю, очолюваного Леонідом Утьо­совим.

Акторка Олена Шаврук, ведуча концерту, у невеликих перервах розповідала історію кожної пісні, що звучала на концерті. Наприклад, автором популярного шлягера «У самовара» тривалий час вважали Василя Лебедєва-Кумача. Саме його ім'я значилося на платівці джаз-оркестру Леоніда Утьосова, у чиєму виконанні пісня стала популярною. Минуло понад тридцять років перш ніж Фаїна Квятковська, справжня авторка, заявила про свої права. Помилку тоді визнали й навіть виплатили гонорар… у розмірі дев'ятьох рублів. 

Деякі наспіви не потребували навіть спеціальних коментарів: досить було тільки вслухатися в їхні слова. Зокрема, пісня «Тюлечка» розповіла не тільки про гастрономічні уподобання одеситів, але й нагадала про реалії міського культурно-історичного ландшафту.

У роки війни ці пісні підба­дьорювали солдатів на фронті. Їх же наспівували не схильні довго журитися одесити в окупованому місті. Знайомі мотиви напевно нагадали всім, що як би не було важко, треба вірити в щось краще. І що гріх піддаватися розпачу, коли є інші гріхи…

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті