Більшість із нас іще кілька років тому знали про війну лише з пропагандистських кінострічок та бучних пісень про перемогу, що була зумовлена буцімто перевагою соціалізму над іншими суспільними устроями.
Війна, що спалахнула на сході України, перевернула свідомість громадян. Тільки зараз ми зрозуміли, що не горезвісна єдність партії й народу, а справжня єдність суспільства зі своєю армією, їхні взаємна довіра та вдячність є основою й вінцем перемог. Захист Вітчизни дійсно став спільною справою військових і волонтерів. Мирні бухгалтери та хлібороби, банкіри та можновладці перетворилися на снайперів, танкістів, волонтерів, бійців громадянських корпусів. І пісні, народжені війною, вражають щирістю й емоційною відвертістю. Саме таку пісню, що стала неофіційним гімном 28-ї ОМБр, написали військовий капелан бригади Олег Сидоренко і голова Доброславської селищної ради Людмила Прокопечко.
Двадцять восьма бригада
Слова Олега Сидоренка, Людмили Прокопечко
Музика Павла Мрежука
Горіли небо і земля, під градом плавилась броня,
Ми ж не схиляли голови свої.
У нас з тобою ціль одна – щоб вільною була земля,
Щоб знов в гаю співали солов’ї.
ПРИСПІВ:
Двадцять восьма бригада. Офіцери й солдати,
Ми велика військова сім’я.
Служба нас поєднала і нас всіх згуртувала
Жага волі й свята ця земля.
Ми в Іловайському котлі стояли – нерви у вузлі.
Всі як один – в запеклій боротьбі.
Коли ж поранений я впав, мене, мій брате, ти підняв
І виніс з пекла бою на собі.
ПРИСПІВ
Не всі, хто Мар’їнку пройшли, до строю знову стать змогли,
Та нас ланцюг невидимий єдна.
Святий вогонь в душі не згас, ви з неба дивитесь на нас,
Бо мати-Україна в нас одна.
ПРИСПІВ
Коли ж отримаєм наказ і кинуть в пекло знову нас,
Ми знаємо – не будемо одні.
Пліч-о-пліч з нами будуть ті, життя віддав хто в тій війні,
Але для нас вони завжди живі.
