Кожний вояк є невід’ємною та важливою частиною великої військової сім’ї. У складному механізмі 28-ї Окремої механізованої бригади він є важливим гвинтиком, а боєздатність бригади залежить від багатьох таких, як він. Тому після вивчення матеріальної частини та настанов вояки закріплюють теоретичні знання практичними вправами з вогневої підготовки. А почали вони з пристрілювання індивідуальної зброї.
Сержант Андрій Бутенко вийшов на вогневий рубіж. Кілька бійців взводу приглядалися до його рухів: як він займає позицію, як цілиться, як натискає на спуск. А коли після стрільби та огляду зброї пролунала команда: «До мішеней!», всі водночас рушили до мішені сержанта. Чотири пристрільні постріли були влучні. Кулі лягли кучно до центру мішені.
– Товаришу сержанте, пристріляйте, будь ласка, й мого автомата, – звернувся до Андрія блакитноокий солдат. – А то в мене, – він сором’язливо повів очі до землі, – жодного влучання.
Сержант поплескав його по плечі, мовляв, чого ж не допомогти, узяв зброю хлопця. Знову чотири постріли. Кулі лягли кучно, але трохи вбік. Вправно орудуючи мушководом, Андрій привів автомат до нормального бою і віддав його солдатові:
– Тримай. Тепер влучатимеш точно в ціль. Звісно, якщо, – хитро з посмішкою примружив очі сержант, – будеш правильно цілитися й тримати автомат в руках, як гуску за шию – ніжно й міцно.
Андрій Бутенко, колишній парашутист-десантник, повернувся на військову службу після тривалої перерви. Уклав контракт зі Збройними силами з метою служити саме у 28-й ОМБр.
– Небо не любити не можна, десантника воно вабить повсякчас, – каже сержант. – Але бажання служити в частині, яка пройшла героїчний шлях із самого початку АТО, переважило. Мій досвід, упевнений, стане в пригоді багатьом зі співслужбовців, і я ним радо поділюся.
За словами командира батальйону, підполковника Ігоря Борисовича Заглинського, стрільби з приведення зброї до нормального бою пройшли вдало. Наступний етап навчань – бойове злагодження екіпажів бойових машин піхоти.
♦Позивний «Чак», 28-ма ОМБр
