Минулого тижня вийшов уже другий випуск фронтового медіапроекту «Студія «Бригада 28», сюжети для якого знімаються у місці дислокації 28-ї Окремої механізованої бригади в зоні проведення антитерористичної операції на сході країни. У присвяченому Дню медичного працівника сюжеті начальник прес-служби бригади майор Олег Сидоренко розмовляє зі старшим лейтенантом медичної служби кандидатом медичних наук Ігорем Кульбабою.
– Ігоре Григоровичу, користуючись нагодою, вітаю вас із професійним святом – Днем медичного працівника. А спитати я вас хотів про умови, в яких військові лікарі зараз несуть службу на передовій.
– Ми, перш за все, такі самі солдати, як і всі. Бліндаж, палатка, багнюка, дощ так само звичні для лікаря, як і для будь-якого вояка. Тягнемо свою фронтову лямку, сподіваюся, не гірше за інших. Лікар завжди у бойовій готовності номер два: зателефонували – зібрався – виїхав робити свою справу.
– Медики добровільно йдуть до війська чи це примусова мобілізація?
– Я не можу сказати за всіх, але до нашої 28-ї бригади всі медики потрапили за покликом душі.
– Але ж ви – доцент, кандидат медичних наук. Що вас спонукало поїхати на передову?
– Муха вкусила (сміється). Потрібно ж, щоб хтось лікував на передньому краї. Просто я бачу, що мої знання, мій досвід роботи у кардіореанімації, кардіології, загальній терапії, вміння швидко орієнтуватися у критичних для життя станах конче потрібні тут. Звичайно, у бойових травм є своя специфіка, але хворий, поранений, військовий він чи цивільний, – така ж сама людина. Тільки умови трішки різні, – посміхається він куточками вуст. – Там тепло, тут холодно.
– Часто-густо доводиться чути, що на фронті всього бракує. Як насправді забезпечені медичні підрозділи в зоні бойових дій?
– Скажу, що хотілося б більшого. Але найнеобхідніше є. Наявні всі табельні засоби, перелічені в нормативних документах. Але ж і запас не заважає, і хочеться, щоб не шукати по медбату те, що потрібно, а працювати за принципом «узяв і поїхав».
– А нагальніші потреби в чому?
– Хотілося б більше протишокових препаратів. Чомусь бракує 40 відсотків розчину глюкози, яка конче потрібна при черепно-мозкових травмах. Немає в наказах щодо комплектації військових підрозділів нейролептиків для зняття психомоторного збудження. Завжди в дефіциті шовний матеріал, особливо для нейрохірургічних втручань.
– Підсумовуючи нашу розмову, хочу сказати, що воїни світла, воїни добра – це саме воїни у білих халатах. Здоров’я вам, миру, успіху в нелегкій праці військового медика.
– І вам того самого. Хай скоріше скінчиться війна, скоріше настане мир. Слава Україні!
