Народження дітей не відкладали на «потім»

У оглядача вагонів вагонного депо Одеса-Застава 1 Ігоря Рубцова та його дружини Олени, що мешкають у Вигоді, п’ятеро дітей. Для звичайної української сім’ї це, погодьтесь, щедро.

З першого погляду

Ігор та Олена зустрілися в Одесі в червні 1996 року, на Приморському бульварі. Він – кадровий військовий, патрулюючи територію, звернув  увагу на дівчину, що  стояла з сестрою біля пам’ятника Дюку та милувалися морським краєвидом. Заговорив до дівчат. 26-річний синьоокий парубок на той час був одинаком. Олені виповнилось лише 16  років. Після 9 класів вона закінчила курси і працювала офіціанткою в барі «Пікнік» в Одесі. Познайомились. Та довго спілкуватися Ігор не міг, оскільки був на службі.   Проте дівчина запала в душу і він розпочав її шукати. Та це виявилось не так просто. Мобільними  телефонами тоді в Україні ще масово не користувалися. Ігор знав лише ім’я дівчини та назву закладу, де вона трудилася. Але барів під назвою «Пікнік» в Одесі виявилось кілька.  Словом, на пошуки майбутньої дружини (у вільний від служби час) пішло півтора тижні. 

Незважаючи на різницю у віці, різні статуси і виховання, у Ігоря та Олени виявилися спільні погляди на життя. Обоє мріяли про домашній  затишок і дружну родину.  Різні характери –  його  наполегливість, цілеспрямованість   та її лагідність, дипломатичність, терпеливість, немов  доповнювали одне одного. Це ніби голка й нитка, які удвох могли змережити долю. Одружились, коли Олені виповнилось вісімнадцять.

У Рубцових був вибір: жити у Запоріжжі, де мешкали родичі Ігоря, чи «кинути якір» у Вигоді. Обрали одеський, морський  варіант. Оленина мама дала їм можливість господарювати самостійно, залишивши півбудиночка з двома невеличкими кімнатами та маленьким городом, а сама поїхала до бабусі.

Потомство люблячої родини

Народження дітей Ігор та Олена не відкладали «на  потім». І в цьому  - своя житейська мудрість. Скільки Господь дарував дітей, приймали всіх. Спочатку народився Олександр. Нині він навчається в коледжі транспортних  технологій на машиніста. Потім з’явилася Марія (восьмикласниця), далі Ольга (вчиться у третьому класі), Віктор (йому 4,5 роки) і Вадим (має рік).

Перше, що впадає у вічі при зустрічі з дітьми – це скромність і  витриманість.  В товаристві дорослих Рубцові-молодші не пустують, в розмови не втручаються, не відволікають. Єдиний виняток – Вадимчик. Він  ще маленький і потребує уваги.  Діти у великій дружній  родині –  продовження своїх батьків. Сини й доньки Рубцових  тактовні як батько та лагідні як мама. Одне за одного - горою. 

У багатодітній родині Ігоря та Олени на першому місці дисципліна, без неї не забезпечити порядку. А він починається від заправленого після сну ліжка та простежується в деталях: у  складеному на веранді взутті, коли хтось із домашніх повертається додому, у зібраному та вимитому після обіду посуді, у підметеному дворі. Їхня родина – зразок взаєморозуміння й турботи  одне про одного. І це видно навіть у дрібницях.  Дасть мама Віктору  печиво, а він відразу: «А Маші та Олі?». І, набравши повні долоні лакіток, несе дівчаткам. В цій родині не приживається егоїзм. 

У таких схожих між собою зовні і за характером дітей різні нахили. Сашко, наприклад, тяжіє до техніки, тому батьки скерували його до коледжу вчитися на машиніста поїзда. Маша має здібності до танців і відвідує танцювальний гурток. Оля добре малює. Отже, і її, і молодших синів, коли настане час обирати фах, спрямують за здібностями, щоб справа, якою займатимуться, була в радість.

Коли запитала у Маші та Олі, що найбільше  подобається їм у великій родині, дівчатка  відповіли, що разом їм весело, вони спілкуються між собою, жартують. Особливо люблять дні народження, коли збираються за родинним столом, турботливо накритим мамою, де є улюблений плов та торт, задумують бажання і задуваються свічки. Своїх дітей батьки не виділяють по відношенню до братів та сестер.

Сімейний уклад

Служба в армії вимагала безкінечних відряджень, що не досить добре для родини, де є діти. Тож згодом Ігор звільнився в запас і за порадою кума влаштувався на залізницю складачем вагонів поїздів. Зручний графік (день, ніч, вихідні 48 годин) дає змогу лагодити дім, допомагати дружині  у вихованні дітей. Попри все, Ігор виявився майстровим чоловіком. Вміє зробити все по дому, і до цього часу знаходить собі діло, щоб облаштувати сімейне гніздечко затишнішим. За роки смільного життя подружжя прибудували кухню та веранду, розділили більшу кімнату на дві спальні: окремо для дівчаток та хлопчиків. Потурбувався батько про економне опалення, придбав інфрачервоні панелі. Планує обладнати ними  підлогу, щоб дитячим ніжкам було тепліше. Господар не боїться навіть незнайомої роботи. Вважає, що зараз не майструє лише лінивий, адже консультацію і практичні уроки можна отримати в інтернеті.  Там і підлогу навчать стелити, і стіни мурувати, і стелю облаштувати, чим, до речі, наразі опікується Ігор Олександрович, змайструвавши каркас, який з часом обшиє вагонкою.

Майстерність батька – хороший приклад для дітей. До речі, старший Олександр – хороший підмайстер, майже на рівних  допомагає батькові.

Роботу офіціантки Олені довелося полишити. Бо ж домашньої роботи, в тім числі - і по догляду за дітьми, їй вистачає. Чоловік задоволений тим, як веде господарство дружина: вдома прибрано, випрано, приготовлено, діти доглянуті й спокійні. 

Зрозуміло,  що у багатодітній родині є матеріальні складнощі. Але Рубцови-страші дипломатично обходили цю тему, мовляв, а кому зараз легко? Життя вчить уміло розподіляти кошти. Певну економію привносять вміння Ігоря Олександровича майструвати власними руками. Це дешевше і надійніше, ніж наймати з вулиці майстрів із сумнівною репутацією і непередбачуваною якістю виконаних робіт. Олена щодня готує перші та другі справи (цей споконвічний з діда-прадіда  бюджетний варіант на відміну від фастфудів значно корисніший). Випічку також здебільшого готує сама. Діти харчами не перебирають.  В родині немає зайвих речей, це дозволяє утримувати порядок. Кожну покупку ретельно планують.  На велику річ відкладають кошти з батькових зарплат, або купують в кредит (так придбали холодильник, телевізор, музичний центр). 

На жаль, виділити з бюджету півтисячі гривень на шкільну екскурсію, не завжди вдається. Так само і до дитячого табору відпочинку, де потрібно заплатити половину від вартості путівки. Та й відділити одну дитину з гурту - інші скучатимуть. Тому батьки намагаються організувати відпочинок своїми силами. Татко везе родину на природу в лісок, де готують шашлики, їдуть  на лиман або  в зоопарк.  Час, проведений в родинному колі,  має сакральний зміст. Коли діти виростають, вони не пам’ятають, в якому одязі вони ходили, зате пам’ятають, де відпочивали зі своїми батьками.  

У Рубцових  найкраща «інвестиція» – це їхні діти. Але у вихованні потомства потрібно  не лише  вкладати кошти  (на одяг, взуття, їжу), а й дбати про моральні якості: працелюбність, наполегливість, людяність, чесніть, надійність… І Рубцові працюють в цьому напрямку, щоб виростити гідних громадян.  Молодим родинам Ігор та Олена радять не боятися створювати великі сім’ї.  Труднощі – вони минущі. Зате в старості батьки, а потому їхні  сини та доньки з багатодітної родини не почуватимуться самотніми.

Наталія Кумайгородська 

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті