Свої корективи в життя вісімнадцятирічного Володимира Тринчі зі Знам’янки вніс весняний призов 1983 року. Проходячи чотиримісячний курс молодого бійця в Пянджі, знав, що попереду — служба в Середній Азії, де саме – ніхто не розповідав.
В «учебці» тренували жорстко, бо від підготовки залежало наше життя. Це ми зрозуміли, прилетівши в невеличке поселення Чахі-Аб, де поповнили ряди прикордонного загону. Жили в землянках, немов кроти. Виконували різні завдання, але головне — це охорона державного кордону, — розповідає Володимир Тринча. — Назавжди запам’яталися перші миті перебування на афганській землі. Чужа країна, невідомість дуже насторожували, вражала бідність афганського народу, їхнє злиденне існування, дефіцит якісної питної води. Влітку – спека і пил, взимку – холод і бруд. Служили у відчутті постійної напруги і небезпеки, найважче було втрачати бойових товаришів.
Душмани часто обстрілювали прикордонників та влаштовували засідки. Поранений уламком снаряду, Володимир потрапив у госпіталь. Але ні про це, ні про війну син не писав у листах мамі – забороняли. Після одужання продовжив службу в Московському прикордонному загоні Кулябської області, служив водієм-мінометником у мотоманевровій групі, яка знешкоджувала бандитські формування та охороняла кордон.
— Мій «УАЗик», на якому возив командира загону, часто потрапляв під ворожі обстріли. Відбивалися й рухалися далі, не раз тонув, переправляючись через бурхливу річку Пяндж, — пригадує ветеран. — Рухаючись гірськими ущелинами, були, немов на долоні в душманів — добре підготовлених і умілих бійців. У них добре працювала система розвідки, маскування та оповіщення. Демобілізувався влітку 1985 року. Тривалий час не вірилося, що я вже вдома.
Відмінник прикордонної служби І, ІІ ступенів, рядовий Тринча в перший день після мобілізації зустрів Валентину, яка стала його дружиною, розділивши біль страждань та спогадів про Афганістан.
На знімку: Знам’янські інтернаціоналісти М.І. Пачев, В.І. Чабанов, О.Г. Писарський, М.К. Шевців, В.М. Калашлинський (верхній ряд),
О. П. Шарій, О.П. Ковалів, В.М. Тринча (нижній ряд).
Архівне фото
