Присяжний – це почесно, відповідально і складно

Зараз в Україні впроваджують більше 60 державних реформ і спеціальних програм. Серед пріоритетів - судова реформа, про яку ми і поговоримо сьогодні. Точніше, темою нашої розмови будуть суди присяжних. А допоможе нам розібратися у цьому питанні президент Асоціації присяжних України Сергій Саханєнко.

Я б розпочав з того, - каже Сергій Єгорович, - що відповідно до Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Але тривалий час це положення Конституції було фактично недіючим, адже не було підкріплене відповідними законами. Лише у зв’язку із прийняттям у 2012 р. нового Кримінального процесуального кодексу України був сформований інститут присяжних відносно невеликої категорії кримінальних справ, і він певний час співіснував з інститутом народних засідателів, які розглядали цивільні справи. У 2017 р. інститут народних засідателів був скасований, й присяжні були залучені до розгляду й окремих категорій цивільних справ. 

Кор.: Який сенс утворювати інститут присяжних, якщо в державі існує професійний суд?

Якщо казати про сенс утворення інституту присяжних, то тут є багато причин, серед яких я б виділив необхідність забезпечити легітимність судових рішень шляхом привнесення в судовий процес принципу справедливості, що не завжди збігається з принципом законності, яким здебільше користуються професійні судді. Також мова йде про забезпечення громадського контролю за судочинством, підсилення принципів змагальності та прозорості правосуддя, викорінення «обвинувального» ухилу суду тощо. Таким чином, суд присяжних може підвищити довіру до судів, яким зараз за опитуваннями довіряє близько 15% населення, що є ганебним. 

Кор.: Але все ж таки, які конкретно категорії справ вирішуються за участі присяжних?

Таких справ не так вже й багато, але всі вони стосуються найбільш резонансних чи суспільно небезпечних злочинів, або в межах яких вирішується доля людей. Зокрема, якщо казати про кримінальне судочинство, то це статті, за які передбачена вища міра покарання у вигляді довічного ув’язнення, наприклад, умисне вбивство, терористичний акт, посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, посягання на життя державних діячів, працівників правоохоронних органів, суддів, журналістів тощо. В межах цивільних справ це справи обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, усиновлення, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою тощо. 

Кор.: Чи є діяльність присяжних професійною й хто взагалі може стати присяжним?

За діючим законодавством України виконання функцій присяжного не є професійною діяльністю, а лише правом громадянина, який хоче принести суспільну користь, гостро відчуває несправедливість, й хоче бути долученим до розгляду судових справ. Присяжними може бути будь-який громадянин України, який перебуває у віці поміж 30 та 65 років, володіє державною мовою, постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Ці особи не повинні мати психічні та інші хронічні захворювання, вони не повинні бути судимими, не бути державними службовцями, працівниками правоохоронних органів адвокатами, нотаріусами. 

Кор.: Можна уточнююче запитання – хто призначає на посади присяжних? 

Процедура наступна – Державна судова адміністрація визначає кількість присяжних, як правило, це близько двадцяти присяжних у суді. Після цього вона звертається до місцевої ради, в межах юрисдикції якої розташований суд щодо формування списку присяжних (це або міська міста обласного значення рада, або районна рада). Відповідна рада має провести роз’яснювальну кампанію та на підставі виявлених бажань громадян у вигляді поданих заяв сформувати зазначений список. Якщо рада цей список не сформувала протягом двох місяців, як це сталося, наприклад, у випадку з Одеською міською радою у 2017 р., зазначена функція покладається вже на обласну раду. Слід також зазначити, що у зв’язку із поступовим формуванням окружних судів, які охоплюють кілька районів та міст, функція формування списків присяжних здебільше опиняється у віданні обласної ради, яка має провести досить велику інформаційно-роз’яснювальну роботу, ряд організаційних заходів щодо підбору до списку присяжних невипадкових та небайдужих осіб. Асоціація присяжних України також сприяє залученню до списків присяжних мотивованих осіб. Наприклад, зараз на території Одеської області за підтримки Центру політико-правових реформ реалізується проект спрямований на залучення до списків присяжних жителів тих районів, в яких за наслідками судової реформи ліквідовані суди.

Кор.: Тобто, виявляється, що присяжним може бути будь-яка людина, іноді, можливо, без жодних юридичних знань. А чи може вона за таких умов ефективно судити? 

У тому вся і справа, що присяжний – це звичайна людина, яка користується при винесенні судового рішення не юридичними забобонами, а сумлінністю, здоровим глуздом, справедливістю, суспільною мораллю. За таких умов їй досконале розуміння норм прав взагалі не потрібне. Інша справа, що у присяжного мають бути й певні навички, наприклад – психологічна стійкість відносно маніпуляцій підсудних, адвокатів, прокурорів. Вони також мають знати свій статус, свої права та обов’язки. До речі, Асоціація присяжних України вже реалізувала кілька проектів, пов’язаних із попередньою підготовкою присяжних в цьому відношенні. 

 Кор.: Я пригадую один з американських фільмів, коли присяжні виправдали особу за очевидним злочином. Наскільки типовими і небезпечними є такі випадки? 

Так, справді, коли мова заходить про присяжних, то всі згадують про американську систему, відому, здебільше, за фільмами. Але у нас зовсім все по іншому. Так, за американською моделлю виконання функцій присяжного – громадський обов’язок, від якого неможливо відмовитися, присяжні обираються випадково зі списку виборців під кожну справу, кількість присяжних при судовому розгляді справи досить велика – від 12 до 24 в залежності від справи, суди присяжних за заявою заявника або підсудного можуть вирішувати всі справи, за які передбачено від 6 місяців ув’язнення, або від 100 доларів заподіяної шкоди, присяжні відділені від професійного судді й вирішують лише три питання: чи було вчинено злочин, чи винуватий у його вчиненні обвинувачений, чи заслуговує він на поблажливість, й вердикт присяжних неможливо оскаржити в апеляційній інстанції. У нас все по-іншому - виконання функцій присяжного це право громадянина, кількість присяжних у кримінальних справах лише 3 особи, а у цивільних справах – 2 особи, судам присяжних підсудна досить вузька категорія кримінальних та цивільних справ, присяжні працюють разом із двома професійними суддями (за кримінальним судочинством), або одним професійним суддею (за цивільним судочинством) й ухвалюють майже всі рішення, рішення суду присяжних можна оскаржувати в апеляційній та касаційній інстанціях. За таких умов багато хто вважає - і я поділяю зазначену точку зору - що у нас взагалі не суд присяжних, а лише модифікована система народних засідателів. Власно кажучи, цим зумовлена не досить велика популярність суду присяжних в Україні за кримінальними справами. Зокрема, за період 2013-2018 рр. судами присяжних були винесені вироки лише у 240 справах, тобто близько 1% з відповідних категорій кримінальних справ. Причому досить рідкі виправдальні вироки, що їх приймали суди присяжних, здебільше скасовувалися на апеляційному чи касаційному рівнях. Якщо взяти Одеську область, то суди присяжних винесли лише 11 вироків. Причому, був навіть, випадок, коли у судовій колегії голоси поділилися – присяжні проголосували за виправдання, а професійні судді – за обвинувачуваний вирок. Фактично, присяжні зараз в основному задіяні у цивільних справах, яких за чисельністю десятки тисяч.

Кор.:  Добре, виконання функцій присяжного - це громадський обов’язок, але ж, як то кажуть, на ентузіазмі багато не попрацюєш. Чи виплачується присяжним грошова винагорода за таку відповідальну, а іноді і не просту роботу? Адже присяжному для того, щоб під час засідання бути більш-менш обізнаним необхідно знайомитися зі справою, тобто витрачати свій особистий час для роботи в суді, а тоді ще й відвідувати засідання під час процесу. А інколи справи  можуть розглядатися роками. І чи захищені присяжні за умови їх відсутності на робочому місті під час роботи в суді?   

Законом, звісно, передбачені деякі компенсаційні механізми. Так, присяжним на час виконання ними обов’язків у судді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду, тобто близько 200 грн. за годину, хоча таких годин може бути не так й вже багато, у середньому 2-3 години на місяць. За присяжним також зберігається зарплата за основним місцем роботи за той час, що він задіяний у судді. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди не допускається. Окрім цього, на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом. Але у присяжного є також чималі обов’язки, у тому числі він має подавати щорічну електронну декларацію, не ухилятися від розгляду справ, не спілкуватися з учасниками судових процесів, бути зразком у поведінці поза судовими процесами. Адже присяжний, як і суддя, також є уособленням судової влади. 

Кор.: Виходячи з усього Вами зазначеного, здається, у функціонуванні інституту присяжних є багато проблем?

Справді, інститут присяжних в Україні лише формується, наслідком чого є певні проблеми. Зокрема, як зазначалося, виконання функцій присяжного є громадським обов’язком, у зв’язку з чим органи місцевого самоврядування, які затверджують списки присяжних, стикаються із браком заяв з боку громадян щодо обрання присяжними. Це є наслідком незнання громадянами України своїх можливостей щодо безпосереднього здійснення правосуддя, відсутності у них інформації щодо прав, обов’язків та відповідальності присяжних. Громадські організації, які можуть стати джерелом поповнення списків присяжних, не звертають увагу на зазначену форму безпосереднього здійснення народовладдя. Відсутня також ефективна методика попередньої просвіти громадян, що виявили бажання увійти до списків присяжних. Внаслідок цього до списків присяжних нерідко потрапляють випадкові особи, у тому числі родичі суддів та працівників апарату судів, низько-мотивовані працівники комунальних підприємств тощо. Це призводить до залежності присяжних від професійних суддів, значного затягування судового розгляду справ за участю присяжних, а у деяких випадках до неможливості сформувати суд присяжних взагалі. Численними є випадки, коли особи, які залучаються до судового розгляду справи в якості присяжних, складають з себе відповідні повноваження, пояснюючи, що вони не усвідомлювали під час подання заяв обсяг роботи присяжного, рівень відповідальності присяжного, не знали про необхідність заповнення Е-декларацій, про обмеженість фінансової винагороди присяжного тощо. Є багато суто процедурних проблем. Зокрема у нас відсутній принцип безперервності розгляду справи, а тому вони тривають іноді по кілька років та досить часто відкладаються у зв’язку із неявкою, у тому числі - присяжних. Через це суд присяжних ще не набув у суспільній свідомості належного йому місця як гаранта винесення справедливого судового рішення. Тим не менш, Асоціація присяжних України в цьому відношенні розробила досить багато пропозицій щодо змін до законодавства України, які, у випадку їх прийняття, можуть вивести суд присяжних на рівень світових стандартів судочинства. На розгляді у Верховній Раді України також перебувають кілька законопроектів, спрямованих на вдосконалення процедури функціонування суду присяжних та розширення його на нові категорії справ.

Президент Асоціації присяжних також повідомив, що майже у кожному районі регіону проведено, або заплановано і найближчим часом буде проведено зустрічі щодо діяльності присяжних. Важливо, щоб наше суспільство, українці більше знали про законодавство і свої права. А це, в свою чергу, впливатиме на демократизацію і загальну правову обізнаність нашого суспільства.

Досьє «ОВ»

Саханєнко Сергій Єгорович, 

Народився: 4 квітня 1968 року

Професор, доктор наук з державного управління

Керівник проекту «Під­вищення спроможності ін­ституту присяжних на регіо­нальному рівні через освітні програми та моніторингові інструменти» за підтримки посольства США в Україні (2017-2018)

Президент Асоціації присяжних України (з 2017 року)

 

Член Національної спілки журналістів України, кандидат наук з державного управління Наталія Привалова

 

Рубрика: 
Район: 
Выпуск: 

Схожі статті