Люди

Добра репутація

Переступаю поріг терапевтичного відділення Центральної районної лікарні, і приємні враження полонять серце.

Не лише в конторі...

Один із героїв фільму «Калина красная» змальовує бухгалтерів такими собі хатніми тихонями.

Чому мовчить піаніно?

Буває, що заходиш до людей і хочеться… чаю, солодощів, зручно влаштуватися у кріслі і розмовляти, розмовляти… Так було і в цьому домі.

Вдалого злету з гладкої смуги!

Рідкісне це прізвище – Султан. Принаймні в Арцизькому, Тарутинському районах таке мені не траплялося жодного разу. Зате в Татарбунарському – не одна родина носить його.

Туди, де точаться бої

Батько трьох малолітніх дітей, колишній заступник начальника Любашівського райвіддліу внутрішніх справ та екс-керівник фрунзівських правоохоронців, підполковник міліції Василь Саракій добровільно в

Соцпартия консолидирует левые силы, чтобы защитить интересы простых людей

Представлять Николая Рудьковского нашему читателю нет особой необходимости. Народный депутат нескольких созывов. Возглавлял Министерство транспорта и связи.

Жінка незламної волі

Моя прабабуся Валентина Йосипівна Турчанова, 1916 року народження, працювала фельдшеркою на Кіровоградщині.

Усе життя – дітям

У Лариси та Василя Боцу шестеро дітей. Дві старші дочки вже вийшли заміж, а молодшій, Віталіні, ледве виповнилося чотири.

Секрет довголіття

У далекому вже 1945 році Яків Савченко піднімав переможний прапор над рейхсканцелярією. 2 травня 2014 року ветеран відзначив своє 90-річчя.

Затаврований полоном

92-річному любашівчанину Дмитру Захаровичу Волошину ятрить душу і серце гірка доля колишніх військовополонених.

Тамуючи біль втрат

1941 рік назавжди залишився у пам’яті Володі Галущенка із села Старі Шомполи Комінтернівського району. Він щойно отримав документ про закінчення місцевої семирічки.

Від Пилипівки до Камчатки

Іван Миколайович Білоус рано подорослішав.

Згадали всіх поіменно

У Любашівському районі залишилося 53 безпосередніх учасників війни з фашисткою Німеччиною.

Такі от мої земляки…

Кажуть, що людина – коваль свого щастя. Однак інколи обставини сильніші за людину.

Зате усе контролюється…

Ігорю Ладо, студентові-заочнику Одеського національного університету ім.

Сторінки