СПРАШИВАЙТЕ – ОТВЕЧАЕМ l ЗАПИТУЙТЕ – ВІДПОВІДАЄМО
МОЄ ПІДПРИЄМСТВО ЗА ДОГОВОРОМ КОМІСІЇ РЕАЛІЗУВАЛО ТОВАР, ОТРИМАЛО ЗВІТ КОМІСІОНЕРА ТА ВІДОБРАЗИЛО В ПОДАТКОВОМУ ОБЛІКУ ВАЛОВИЙ ДОХІД. АЛЕ КОМІСІОНЕР НЕ РОЗРАХУВАВСЯ З ПІДПРИЄМСТВОМ (КОМІТЕНТОМ), НЕЗВАЖАЮЧИ НА ТЕ, ЩО КОШТИ НИМ ВІД ПОКУПЦЯ ТОВАРУ БУЛИ ОТРИМАНІ. МИНАЄ ТЕРМІН ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ. ЧИ МОЖЛИВО ВІДОБРАЗИТИ ЦЮ ЗАБОРГОВАНІСТЬ В СКЛАДІ ВАЛОВИХ ВИТРАТ?
О. ЛЯШЕНКО, м. Одеса
Пункт 12.1 статті 12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” в даному випадку не може бути застосований, оскільки він стосується порядку врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, який передбачає здійснення кредитором відповідної претензійно-позовної роботи щодо дебіторів (покупців), які затримують без погодження з таким платником податку оплату вартості придбаних (отриманих) товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 1.31 статті 1 цього Закону не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
У разі якщо комісіонер реалізує товар покупцю (тобто третій особі), відбувається перехід права власності від комітента до покупця. Така операція вважається продажем. Валовий дохід, який виникає відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону в результаті проведення такої операції, відображається у податковому обліку комітента на загальну суму, отриману від продажу такого товару.
В даному випадку у підприємства існує дебіторська заборгованість по договору комісії, в якому дебітором є не покупець товару, а комісіонер.
У відповідності з пп. 5.2.8 п. 5.2 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
До безнадійної заборгованості відноситься заборгованість, яка відповідає ознакам, визначеним в п. 1.25 статті 1 цього Закону. Такому визначенню відповідає заборгованість юридичних осіб, яка, зокрема, відповідає наведеним ознакам:
– заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності;
– заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної особи, оголошеної банкрутом у порядку, встановленому законом, або при її ліквідації (зняття з реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності).
Таким чином, віднесення до складу валових витрат сум заборгованості можливе при дотриманні всіх умов згідно з пунктом 5.2.8 Закону про прибуток:
– заборгованість відповідає визначенню безнадійної;
– суми заборгованості не були віднесені до валових витрат;
– приймались відповідні заходи щодо стягнення боргів, які не привели до позитивних наслідків.
МИ ПОСТАВЛЯЄМО ПОКУПЦЮ ТОВАР ЗГІДНО З ДОГОВОРОМ ПОСТАВКИ. ЗА УМОВАМИ ДОГОВОРУ ВИВІЗ ТОВАРУ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПОКУПЦЕМ. У ЗВ'ЯЗКУ З ПОЛОМКОЮ ВЛАСНОГО ТРАНСПОРТУ, ПОКУПЕЦЬ ЗВЕРНУВСЯ З ПРОХАННЯМ ДО НАС ДОСТАВИТИ ВАНТАЖ У ПЕВНЕ МІСЦЕ. ЯК У ДАНОМУ ВИПАДКУ ВІДОБРАЗИТИ ТРАНСПОРТНІ ВИТРАТИ В ПОДАТКОВІЙ НАКЛАДНІЙ?
В. КОЗЛОВА, м. Южне
У даному випадку продавець виписує одну податкову накладну на ім'я покупця, вартість перевезення вказується окремо від вартості товару (незалежно від того, чи постачальник доставляє товар власним транспортом, чи наймає перевізника).
У податковій накладній вищевказана ситуація відображається наступним чином:
– у графі 7 розділу І відображається вартість товару як база оподаткування для товару;
– у графі 7 розділу ІІ – вартість доставки як база оподаткування для транспортної послуги.
НАШЕ ПІДПРИЄМСТВО РОЗМІСТИЛО РЕКЛАМНУ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ВЛАСНИЙ ТОВАР В ІНТЕРНЕТІ НА САЙТІ, ЯКИЙ НАЛЕЖИТЬ НЕРЕЗИДЕНТУ. ЧИ ВИНИКАЄ В ДАНОМУ ВИПАДКУ ОБ'ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ПДВ?
О. ДОВЖЕНКО, м. Одеса
Підпунктом “д” п.6.5 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, місце поставки рекламних послуг і інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку є місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації – місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються вищенаведені послуги, проживають за межами митної території України.
Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, при наданні послуг нерезидентом є його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України (абз. “г” п.10.1. ст. 10 Закону про ПДВ).
Крім того, підпунктом 2.3.3. п. 2.3 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної чи локальних комп'ютерних мереж, є платником податку. При цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.
ЧИ ТРЕБА ВИПИСУВАТИ ПОДАТКОВУ НАКЛАДНУ ПОКУПЦЮ, ЯКЩО ВІН НА СПРОЩЕНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ. І ЯК ЇЇ ЗАПОВНЮВАТИ?
В. КОРОНЕВСЬКА, м. Кілія
При заповнені податкових накладних необхідно керуватися пунктом 7.2 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037.
Податкова накладна – є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, в якому розраховується (визначається) сума податкового зобов’язання для продавця. Для покупця – ця сума являється податковим кредитом.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 8.1. Порядку визначено, що у разі поставки товарів (послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник податку, включаючи поставку на експорт, здійснення операцій з натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, у рядках "Індивідуальний податковий номер покупця" та "Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)" робиться позначка "Х".
В оригіналі такої податкової накладної робиться відповідна помітка – "Поставка неплатнику податку".
Обидва екземпляри податкової накладної залишаються у продавця, так як копія покупцю не видається згідно з пунктом 8 зазначеного Порядку.
ЧИ ВІДОБРАЖАЮТЬСЯ В ФОРМІ №1ДФ ВИТРАТИ НА ВІДРЯДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ НАДАНІ В МЕЖАХ НОРМ, ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ?
Ш. ВОЙТЮК, м. Одеса
Ні, не відображаються. Порядок заповнення та подання форми №1ДФ затверджено наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451. В графі 3а “Сума нарахованого доходу” передбачено відображати дохід, який нараховано фізичній особі, відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку.
Зокрема, за ознакою доходу 16 Порядком передбачено відображати в формі №1-ДФ суму коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону (пп. 4.2.15, пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4, пп. 9.10 ст. 9 Закону № 889).
Вказаним п. 9.10 Закону визначено оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Згідно з підпунктом 4.2.15 пункту 4.2 Закону №889 сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону, включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.
Виходячи з вказаного, за ознакою доходу 16 згідно з Довідником ознак доходів в формі №1ДФ слід відображати оподатковувані доходи, визначені пунктом 9.10 Закону. А саме: своєчасно не повернута сума перевищення над сумою витрат платника податку на відрядження; своєчасно не повернута сума перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що надала їх під звіт; суми 15 % штрафу, який справляється у відповідності з пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону № 889.
НАШЕ ПІДПРИЄМСТВО МАЄ ВОДОПРОВІДНУ НАСОСНУ СТАНЦІЮ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ В МЕЖАХ БІЛЯЇВСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА НЕ ВІДНОСИТЬСЯ ДО М. ОДЕСИ. ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ МИ ЗВІТУВАЛИ ТА СПЛАЧУВАЛИ ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ У ПОДАТКОВУ ІНСПЕКЦІЮ СУВОРОВСЬКОГО РАЙОНУ М. ОДЕСИ. ЧИ МОЖЛИВО СКОРИСТАТИСЯ СТ. 18 ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВіД 03.07.92 Р. № 2535-XII «ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ» ТА ПЕРЕГЛЯНУТИ ПОМИЛКОВО НАРАХОВАНИЙ ПОДАТОК НА ЗЕМЛЮ?
Г.АНТОНОВ, Біляївський район
Порядок обчислення і строки сплати земельного податку викладені у розділі 6 Закону України від 03.07.92 р. № 2535-XII "Про плату за землю".
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Платники земельного податку (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.
Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками – протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену законами України, в частковості Законом України від 21.12.2000 року № 2181 –III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (ст.17).
Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
За прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.
Що стосується ст. 18 Закону України "Про плату за землю", а саме – перегляду неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення, то мова йде про платника податку в разі перевірки фахівцями податкової служби цього платника.
Яким органом місцевої влади і на яких умовах може бути надано земельну ділянку в користування за межами населеного пункту для здійснення господарської діяльності можна дізнатися із відповіді фахівців ДПА України на запитання “Користування землею за межами населеного пункту”, викладеного у журналі «Вісник податкової служби України», № 32, за серпень 2007 року.
ЯКІ КАТЕГОРІЇ ГРОМАДЯН ВІДНОСЯТЬСЯ ДО СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИХ ГРОМАДЯН МІСТА ОДЕСИ З МЕТОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ПІЛЬГОВОГО РОЗМІРУ СТАВКИ РИНКОВОГО ЗБОРУ?
З. ТЕПЛОВА, м. Одеса
Рішенням Одеської міської ради від 04.07.2007 р. №1465-V “Про внесення доповнення до додатку до рішення Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1074-IV “Про нову редакцію додатку №4 “Положення про ринковий збір” до рішення Одеської міської ради від 15.10.2001р. №2725-III “Про встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах, визначених законом”, передбачено пільговий розмір ставки ринкового збору, а саме “для фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на ринках міста всіх форм власності в межах місць, виділених для соціально незахищених громадян міста Одеси, – 0,06 неоподаткованого мінімуму доходів громадян”.
Для цілей вказаного “Положення про ринковий збір” при визначені місць, виділених для соціально незахищених громадян терміну слід керуватись “Положенням про постійно діючу комісію з питань розподілу торгових місць на пільгових умовах для соціально незахищених громадян на ринках м. Одеси”, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 16.08.2001р. №562.
Згідно з вказаним Положенням №562 підставою для використання торгового місця на ринку, виділеного для соціально незахищених громадян міста Одеси, є Дозвіл (або Тимчасовий дозвіл), який видається постійно діючою комісією за формою та в порядку, затвердженому цим Положенням.
Зокрема, торгові місця на пільгових умовах можуть надаватись наступним категоріям соціально незахищених громадян:
– інваліди Великої Вітчизняної війни;
– учасники бойових дій та учасники війни, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
– члени сімей загиблих (або тих, що пропали безвісти) та інші особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
– члени політичних репресій;
– самотні ветерани праці та громадяни похилого віку;
– інваліди 1-ої та 2-ої груп загального захворювання;
– інваліди з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи;
– повнолітні члени багатодітних сімей, які проживають разом з сім’єю;
– повнолітні члени неповних сімей, які проживають разом з сім’єю;
– малозабезпечені батьки, які мають дитину-інваліда, сукупний прибуток сім’ї яких складає не більше 65 грн на одну особу;
– повнолітні сироти.
Виходячи з вказаного, застосовувати пільгову ставку ринкового збору на ринках міста всіх форм власності в межах місць, виділених для соціально незахищених громадян міста Одеси, слід з урахуванням вимог вказаного вище Положення, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.08.2001р. № 562.
О. БИКОВСЬКА, Начальник відділу масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА в Одеській області
