«Частинка чорта в нас…». Ці слова вже багато років, коли в доброму гуморі, наспівують шанувальники творчості Кальмана. Вихор танцю, жагучі погляди, посмішки, сміх. Усе це – адже частинка чорта, так? – було у прем'єрній постановці оперети «Сильва», яка відбулася в Одеському академічному театрі музичної комедії імені М. Водяного (режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв Росії Володимир Подгородинський).
Аншлаг завжди тішить артистів і мобілізує глядачів. Особисто бачив, як у касі зашикали та змусили червоніти дорослого чоловіка, що спробував пролізти без черги. Прем'єри чекали. І не даремно.
Постановка пронизана любов'ю. Любов'ю героїв оперети. Любов'ю – взаємною, впевнений – артистів до глядачів. І навіть… любов'ю до Одеси! Ну хіба ми, коли падаємо зі сміху, побачивши пікіровки поважної князівської пари Волапюк (заслужені артисти України Тамара Тищенко і Юрій Невгамонний), не впізнали в них звичайну одеську родину? З пасажами в стилі «Ой, де були мої очі?!!». Таки да, впізнали! А як може бути інакше в театрі імені Михайла Водяного?
Чардашем, жагучим угорським чардашем віяло від Лілії Духновської, що зіграла Сильву. Створений нею образ цей опирається, на перший погляд, грайливому, а насправді жорстокому твердженню: «Красуні, красуні, красуні кабаре, ви створені лише для розваги!». Успішна, яскрава акторка купається в атмосфері театральних веселощів (грім оплесків, юрби поклонників)… Але варто їй відвернутися, сховавши обличчя від яскравого світла, і кабаре-маска злітає; ми бачимо обличчя жінки, яка любить і страждає, і так чекає щастя. Вважаю цей фрагмент дуже показовим і, безумовно, він вдався Л. Духновській.
Ті ж, хто вихований на радянському кінематографі, скажуть, що Едвіну у виконанні Сергія Федоренка забракло харизматичності. Але, даруйте, не кожен Едвін – Івар Калнинь! Може, справжній Едвін і не Калнинь зовсім. А такий, як показали на одеській сцені: дещо легковажний і нерішучий, іноді збентежений.
А от Боні вразив. Олександр Владиченко того вечора став фонтаном дотепності. Причому досить рухливим таким фонтаном. Просто літав по сцені! Зачарував багатьох, якщо не всіх.
З недоліків відзначу не цілком упевнену хореографію. Ще одна особливість театру музкомедії, характерна й для нової постановки: друга дія сильніша за першу. Добре це чи погано – судити глядачам. Приходьте на «Сильву» 25 липня!
