Минає 350 років з часу їх підписання. Це були договірні умови, що визначали правове і політичне становище України після її приєднання до Московії за рішенням Переяславської ради, що пройшла двома місяцями раніше – у січні 1654 року. Укладені березневі статті стали результатом переговорів українського посольства з російським урядом у Москві.
Українську делегацію очолювали генеральний суддя Війська Запорозького С. Богданович-Зарудний і переяславський полковник П. Тетеря. Вони підписали кілька міждержавних документів, об’єднаних актом. До нього увійшли “Прохальні статті” з 23 пунктів, подані українською стороною 14 березня, та царські укази до них; “Статті Богдана Хмельницького (їх ще називали “Статтями Війська Запорозького”) з 11 пунктів та відповідні царські укази до них; царські жалувальні грамоти про права і вольності Війська Запорозького і права української шляхти.
Міждержавний акт цар Олексій Михайлович затвердив 21 березня 1654 року. Згідно з цим документом, Україна входила до складу Московії як автономна адміністративна одиниця з 60-тисячним реєстровим козацьким військом. Вона мала право обирати свого верховного правителя – гетьмана, зберігала власну адміністративну систему управління, полковий поділ, власне судочинство, право відносин з іншими державами (окрім Туреччини і Польщі) за умов повідомлення про їх зміст цареві. За шляхтою, козаками та міщанами зберігалися давні права і вольності. Москва ж зобов’язувалася розпочати війну з Польщею на захист України. Оригінали статей не збереглися, а пізніше їх копії, як доведено дослідниками, були взагалі сфальсифіковані російською стороною. У 80-х роках XVIII століття царським урядом було остаточно ліквідовано залишки автономного устрою України.
