Молодість – недолік, який швидко минає. Проте, такий аргумент, як «відсутність досвіду», здатний отруїти життя не одному випускнику вузу (або студенту, який наближається до цього рубежу). З одного боку, молодості властива віра у свою винятковість, з іншого боку – справді немає досвіду, особливо у плануванні і прийнятті важливих рішень. З цього погляду, «круглий стіл», що відбувся в Одеському регіональному інституті державного управління можна розглядати не просто як подію місцевого значення.
Отже, “круглий стіл” “Як стати кваліфікованими менеджерами за період навчання у вузі?” став підсумком вивчення курсу “Державно-управлінські рішення”. Вів цей предмет у студентів-чотирикурсників доцент (і депутат Одеської міськради) Андрій Крупнік. “Не всі викладачі так возяться зі своїми студентами”, - зазначив хтось з професорського складу. Андрій Семенович справді постарався. Учасниками “круглого столу” стали декан факультету менеджменту Володимир Кубліков, голова правління Першої Української кредитної спілки Андрій Азаров, голова Молодіжного виконкому м. Одеси Вадим Георгієнко, працівник обласного Центру зайнятості Євгенія Клименко та ін.: досить компетентна аудиторія, перед якою студенти розповідали про свої проекти.
Проектів було три (за кількістю навчальних груп). Перший з них стосувався підвищення рівня викладання і студентської активності в інституті, другий присвячувався молодіжній політиці в Одесі, а в третьому йшлося про створення нової благодійної організації “Крок у майбутнє”. Презентацію проектів провели студентки Світлана Савенкова, Юлія Антонюк і Ольга Болотіна. Відчувалося, що до підготовки цих документів дівчата поставилися відповідально. В підсумку - перший проект вирішено було винести на обговорення вченої ради, другий Вадим Георгієнко запропонував передати до міськвиконкому, ну а третій... власне й означав появу нової організації. Звичайно, про повну бездоганність поданих ідей говорити зарано. Так, перший проект мав пункти: вивчити попит на спеціальності, запрошувати викладачів з інших вузів... Але, відзначаючи гарну ідею, потрібно ще уточнювати хто, яким чином і за які кошти її втілюватиме. Проте, “дорослі” зобов'язалися вивчити студентські пропозиції і визначити, які з них можна реально втілити в життя. Трохи спустила мрійників на землю і представниця обласного Центру зайнятості. Її зауваження стосувалися пункту “передбачити матеріальну зацікавленість наставників, які працюють з практикантами і стажистами за рахунок коштів вузу або Фонду зайнятості”. Довелося пояснювати, що на зміну Фонду зайнятості прийшов Фонд соціального страхування, і (за законом) стажування випускника може оплачуватися лише у випадку його безробіття та під конкретне робоче місце!
Незважаючи на такі “проколи”, студенти підтвердили здатність розробляти свої власні концепції. У проекті № 2 сконцентровано ідеї про залучення молоді до роботи в органах місцевого самоврядування, бізнес-інкубаторах, профілактиці негативних явищ тощо. А от головним завданням благодійної організації “Крок у майбутнє” назване працевлаштування випускників. Можна, звичайно, іронізувати над тим, чи довго проіснує така організація після того, як її лідери працевлаштують самі себе. Але не будемо циніками. Молоді люди мають право вести пошук, помилятися, вдосконалюватися.
Основна ідея, яку (не змовляючись) намагалися донести до студентів гості “круглого столу”, - та сама “активна життєва позиція”. “Не можна вважати: “Мені всі повинні”, - говорила Євгенія Клименко. І згадувала розмову з п’ятикурсниками-“філософами” одного з вузів, які були просто в шоку: у Центрі немає вакансії філософа! - Потрібно бути реалістами і заздалегідь придивлятися: на яку посаду ви можете претендувати з вашою освітою”. Цей пасаж я навела аж ніяк не в докір “філософам”. Зрештою, не всі рекламісти, журналісти і менеджери мають профільну освіту. Часто важливий не диплом з конкретною спеціальністю, а загальний рівень підготовки і потяг до самоосвіти. Про це говорив також і Андрій Азаров. Як приклад згадував молодого юриста, який після трьох місяців роботи став начальником відділу (потім його просто переманули у Київ на більш високооплачувану роботу). Потрібно не просто висувати претензії до життя, а реально оцінювати свою “ринкову вартість” як фахівця, і не шкодувати зусиль на самовдосконалення.
Взагалі, прийшла я на цей “круглий стіл” почасти нудьгуючою дамою (“Кому це цікаво, крім самих студентів?”), а потім була захоплена непідробленою серйозністю студентів. До речі, одразу був визначений і студент, який найкраще знає предмет “Державно-управлінські рішення”. За підсумками тестування і студентського рейтингу ним став Микита Розколотько. Єдине, що мене все-таки продовжує бентежити: затребуваний “круглий стіл”, але чому вже наприкінці 4-го курсу, коли студентського життя залишається зовсім небагато? Можливо, варто розпочинати раніше – якщо не на першому курсі, то хоча б на другому? Тоді в авторів проектів буде більше часу перевірити, як співвідносяться їхні ідеї з практикою. А таке вміння у житті дорогого коштує.
