...Якось непомітно обласна бібліотека для дітей ім. Н.К. Крупської підійшла до свого недитячого ювілею. У наступному році буде її 70-річчя. Про подарунки говорити рано, але готувати їх – саме час. Поки що ж ми говоримо з директоркою Тетяною Андріївною Палій про бібліотечні будні з їхніми “маленькими радощами”.
Перша – купки новеньких книг, які потрібно буде “оприбуткувати”, опрацювати, а потім віддати в користування юних читачів. Радість ця подвійна (якщо не потрійна), бо протягом останніх років грошей на комплектування фондів виділялося замало – або не виділялося зовсім. А цього року – двадцять тисяч! Плюс – видання “Бібліотечної серії”, які надходять із Києва безкоштовно, через Міністерство культури і мистецтв України. Це твори українських класиків і сучасних письменників (насамперед ті, що належать до шкільної програми), чудово видані казки і навіть книжка-іграшка для найменшеньких. “Тепер, – констатує Тетяна Андріївна, – ми можемо, з урахуванням періодичних видань, задовольняти читацький попит відсотків на дев'яносто”.
Ще радість – за рахунок бюджету відремонтовано два кабінети, зокрема директорський. Зрозуміло, що тепер до нього приємно зайти і приємно там бути. Загалом же проблема приміщення для дитячої обласної бібліотеки стоїть досить гостро. Колись доводилося писати про те, що в 30-ті роки, можливо, воно й задовольняло її потреби. Але через шістдесят, сімдесят років? Вже немає жодної романтики в тому, що бібліотека, як і раніше, розташована на третьому поверсі колишнього “бібліотечного комбінату”, за сумісництвом – житлового будинку в стилі “модерн”, на Преображенській, ріг Троїцької.
У храм книги ведуть понівечені часом мармурові сходи. Звичайно, із зрозумілою теплою ностальгією піднялися б ними старі (у всіх значеннях...) читачі. Але чи не краще, щоб і їм іще трапилася можливість побачити рідну бібліотеку в новому сучасному будинку, на який вона, без сумніву, заслуговує? “Розмови” про це точаться давно, але реальна надія засвітилася зовсім недавно. Після того, як обласне керівництво висловило ідею об'єднання трьох обласних бібліотек (дитячої, юнацької і “дорослої”) у єдиний “бібліотечний центр”. У новому сучасному будинку...
На жаль, не можна зарахувати до розряду “радостей” (навіть маленьких) заробітну плату бібліотекарів. Вона залишається вкрай низькою. Тобто, зворотно пропорційною значущості їхньої праці для держави згалом і конкретного читача, зокрема. Надбавка до зарплати з місцевого бюджету могла б, принаймні, свідчити про прагнення керівництва зважити на становище представників “однієї з найнижче оплачуваних категорій”.
Сумно констатувати це під час професійного свята бібліотекарів (на жаль, не вперше і, мабуть, не востаннє). Втім, з чим їх напевне можна повітати, – це з невичерпним потоком читачів, які вже з дитсадівського віку починають свій рух нагору старими мармуровими сходами до бібліотеки.
