Спорт

АНДРІЙ СКАЧЕК: «ХОЧЕМО ВІДРОДИТИ ЯХТОВУ СЛАВУ ОДЕСИ»

Про історію створення та діяльність Асоціації одеських яхтсменів «Одеса-200» наш кореспондент поговорив з її віце-президентом Андрієм Скачеком.

– Андрію, розкажіть, коли було засновано Асоціацію?

– У 1990 році ініціатором її створення виступив відомий одеський яхтсмен Анатолій Верба, який, на жаль, у 2003 році пішов із життя. Зараз її очолює друг Анатолія Яковича, досвідчений яхтовий капітан Володимир Спектор. Було б доречно згадати, що вітрильний спорт в Одесі має 130-річні традиції, тому що перший в нашому місті й на Чорному морі загалом Імператорський Чорноморський яхт-клуб було засновано ще в 1875 році. Яхтинг перебував під високим заступництвом Імператорської сім’ї і користувався прихильністю міської влади. Завдяки такій підтримці, вигідному географічному розташуванню, ентузіазму городян він одержав широкий розвиток, і на початок ХХ століття Одеса являла собою один з найбільших яхтових центрів Європи. У нас діяли два яхт-клуби – Імператорські Чорноморський і Катерининський, під прапором яких ходили яхти світового рівня. Яскравим прикладом того була яхта "Мояна", придбана Чорноморським яхт-клубом у 1910 році. Побудована на кращій англійській верфі Вільяма Файфа, вона перебувала в одному класі з "Іспанією" короля Альфонсо, "Ваніті" і "Софі Елізабет", які належали членам Британської королівської сім’ї і "Туїгою", власником якої до сьогоднішнього дня є яхт-клуб Монако. В Одесі ж «Мояна» була так званою «громадською» яхтою, тобто нею міг скористатися будь-який кваліфікований член клубу. Яхтами подібного рівня також були "Бурун" (що була найбільшою в Російській Імперії), "Неллі", "Вега", "Скиталець", "Синодроп", "Міраж", побудовані на відомих європейських верфях. Крім того, тоді в Одесі нараховувалося шість яхтобудівних верфей і дуже активним було гоночне життя клубів.

– Але це дореволюційна історія. А які найзначиміші змагання відбувалися в радянський період?

– Це традиційні перегони крейсерських яхт “Кубок Чорного моря”. Вперше вони відбулися в 1973 році. Змагання мали статус всесоюзних, а одеські яхтсмени неодноразово ставали їхніми переможцями і призерами. Доречно було б згадати нинішніх корифеїв одеського яхтингу – заслуженого тренера СРСР Михайла Пєтухова, який близько 14 років працював із радянською олімпійською збірною, а також Генриха Іттера, Костянтина Прохоровича, Анатолія Панну, Юрія Казакова…

– Які завдання Ви ставите перед собою сьогодні?

– Хочемо відродити яхтову славу Одеси. І в цьому контексті розвиток дитячого вітрила є завданням, що потребує першочергового вирішення, тим більше, в такому місті, як Одеса, з його багатими морськими історичним традиціями.

Крім того, важливими на нашу думку є організація змагань, дальніх спортивних плавань і широке їхнє висвітлення, щоб якнайбільше одеситів було залучено до занять вітрилом.

– А що зроблено Асоціацією за останні роки?

– Великою подією, провадженою під нашою егідою, стало плавання яхти "Альціона" під командуванням Михайла Пєтухова навколо Європи в 2003 році, присвячене 300-річчю Санкт-Петербурга. У 2004 році ми виступили співорганізаторами перегонів на "Кубок Анатолія Верби" у рамках Кубку «Алмаз»

Крім цього, Асоціація підтримує різні міські культурні програми. Так, минулого року ми організували морську екскурсію для учасників міжнародної конференції "Повернення авангарду", що провадилася Одеським літературним музеєм.

– Андрію, нещодавно Ви відзначили 59-річчя з дня народження Анатолія Верби. Розкажіть про цього видатного яхтсмена.

– Анатолій Якович – багаторазовий призер і переможець всесоюзних змагань "Кубок Чорного моря" і "Кубок Балтики", учасник найбільш представницьких міжнародних кругосвітніх перегонів "Уїтбред". Завдяки його енергії було реалізовано унікальний проект участі яхти "Одеса-200" у перегонах "Уїтбред 93-94». Про труднощі зробленого говорить така статистика – з 94 екіпажів, що оголосили про участь у цих перегонах, до старту дійшли тільки 15! Під час змагань сотні тисяч чоловік в Америці, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, інших країнах і континентах заговорили про Одесу, як про місто із багатими яхтовими традиціями. Вважаю, що участь Верби як капітана, зі своїм екіпажем у кругосвітніх перегонах "Уїтбред", який він присвятив 200-річному ювілею Одеси, є найзначимішою сторінкою в його житті та в історії Асоціації.

Анатолій Якович був творцем Яхтового інформаційного центру, що є найбільшим зібранням вітчизняної і зарубіжної літератури з яхтобудівництва, водних видів спорту і відпочинку в СНД. Основу бібліотеки склали книги й журнали, які особисто належали яхтсмену. Серед них – відомі закордонні журнали “Yachting World”, “Sail”, “Boat International”, яскраво ілюстровані книги про вітрильні перегони, навігацію, проектування і спорудження яхт. Верба також автор посібників з експлуатації моторних і вітрильних яхт, англо-російського словника стандартних морських фраз, двох видань довідника "Морська індустрія та активний відпочинок". На жаль, поки що залишився невиданим рукопис його книги “Одіссея “Одеси” про кругосвітнє плавання нашої яхти.

Хотів би додати, що цього року Асоціація планує організувати низку масштабних заходів пам'яті цього чудового одеського яхтсмена, серед яких виставка його фоторобіт, зроблених у кругосвітній подорожі, цикл телепередач до 60-річчя яхтсмена, і, звичайно, провести вітрильні змагання на "Кубок Анатолія Верби".

Євген НИЗОВ

Зірки радянського футболу

Всеволод БОБРОВ

БОБРОВ Всеволод Михайлович (1 грудня 1922, м. Моршанськ – 1 липня 1979, м. Москва).

Амплуа: нападник.

У чемпіонатах СРСР провів 114 матчів, забив 99 голів. Чемпіон СРСР (1946-48, 1950) з футболу та (1945-46) з хокею.

Чемпіон Олімпійських ігор (1956), світу (1954, 1956), Європи (1954-56), СРСР (1948-49, 1951-52, 1955-56) з хокею з шайбою.

Заслужений майстер спорту (1948), заслужений тренер СРСР (1967). Закінчив Військово-Повітряну академію ім. Жуковського (1956) і Військовий інститут фізичної культури та спорту (1960).

Всеволод Бобров – видатна постать в історії радянського спорту. Його унікальність полягала в тому, що він домігся великих успіхів, не тільки у футболі, але і в... хокеї. Саме Бобров був єдиним в історії світового спорту учасником Олімпійських ігор як капітан футбольної (1952) і хокейної (1956) команд.

Що стосується футболу, то перша поява Боброва на полі відбулася в 1945 році в матчі з “Локомотивом”. Вийшовши на заміну, за півгодини він забив два голи, після чого здобув широке визнання.

З юних років Всеволод і його брат Володя грали взимку в хокей, а влітку – у футбол. У 1938 році братів Бобрових запросили виступати за команду “Динамо” (Ленінград). Після закінчення школи Всеволод працював слюсарем-інструментальником на заводі “Прогрес”, який на початку Великої Вітчизняної війни був евакуйований до Омська. 1942 року він почав виступати за футбольну збірну міста і незабаром став курсантом військового інтендантського училища. Взимку 1944-го Бобров почав грати за хокейну команду ЦБЧА. Відомий футбольний тренер Борис Аркадьєв згодом згадував: “Я побачив, що новачок, потрапивши в товариство чемпіонів країни, тримався впевнено і спокійно. Це був справжній, волею Божою талант і майстер індивідуальної гри. Його вміння обводити на швидкості вражало...”.

Восени 1945-го Всеволода запросили виступити і за футбольну команду московського “Динамо” під час турне по Великобританії. 23-річний Бобров блискуче виконав роль “блукаючого форварда” у матчах проти таких сильних клубів, як “Челсі”, “Арсенал”, “Кардіфф Сіті”, “Глазго Рейнджерс”, забивши 6 голів із 19. Відомий спортивний коментатор Вадим Синявський навіть назвав його в одному з репортажів – “Бобров – золота нога”. До речі, на рахунку талановитого нападника чимало вирішальних голів. У 1952 році на Олімпійських іграх у Гельсінкі збірна СРСР за 20 хвилин до кінця матчу з командою Югославії програвала 1:5, але завдяки нападникові та капітанові Всеволоду Боброву, що забив три голи, команді вдалося зрівняти рахунок – 5:5.

На тренерську роботу Бобров перейшов у 1950 році. Спочатку він працював із хокейною командою ВПС, а з 1953 року – з футбольною. Найбільших успіхів на тренерській роботі досяг у хокейній команді “Спартак” (Москва), що була чемпіоном СРСР (1967) і збірної СРСР з хокею (1972-74) і стала під його керівництвом чемпіоном світу в 1973-му і 1974-му, а також уперше зіграла серію матчів проти канадських професіоналів у 1972 році.

За матеріалами сайту fanat.com.ua

Выпуск: 

Схожі статті