Завершується “Рік Польщі в Україні” – рік різнобічного знайомства з сучасним життям та культурою нашої західної сусідки, країни, яка нещодавно увійшла до складу Європейського Союзу.

Програму “польського року” на півдні України курирував Генеральний консул Республіки Польща в Одесі пан Анджей Собчак. Завдяки його чималим зусиллям значно активізувалися господарські зв’язки між нашим регіоном та польськими землями. З небаченим розмахом було забезпечено художню частину акції. Мешканці Одеси, Миколаєва, Херсона, Кіровограда змогли дізнатися про нові події польської культури і згадати імена давно відомі. Ретроспектива фільмів Анджея Вайди та нові стрічки Яна Махульського, пісні Анни Герман і відкриття пам’ятника Міцкевичу, найцікавіші виставки у музеях – “Ляльки Польщі” та “Улюблені “Шпильки”, вернісаж кіноплакатів, концерти студентського хору з Любліна та показового оркестру Військово-морського флоту, мистецтво чудових органістів Лешека Вернера та Віктора Лияка, джазові вечори – краківський “Клезмер-бенд” і, нарешті, фінальний акорд – “Зірки польського джазу у Філармонії... І це – лише невелика частина всієї культурної програми!

За підсумками “Року Польщі в Україні” Анджей Собчак люб’язно погодився дати екслюзивне інтерв’ю нашій газеті.

- Пане Консуле, девізом минулого року стали слова “Україна і Польща – разом у Європі”. Прокоментуйте їх, будь ласка.

- Рік тому, коли ми починали, не могли і припустити, що слова ці стануть пророчими. Особисто для мене це зовсім не пропагандистське гасло, а слова, які ідуть від серця. Я глибоко переконаний, що у наших країн велике спільне майбутнє. Історія, мова, культура, менталітет наших народів надзвичайно близькі. І разом ми – величезна сила. Вдумайтеся: населення Польщі та України – це майже 90 мільйонів чоловік, близько 900 тисяч квадратних кілометрів площі – дві сусідні держави з міцною промисловістю і добре розвинутим сільським господарством, з надзвичайно високим рівнем освіти та культури. Разом нам є що нести у Європу!

- Україна зараз має подолати той шлях, який Польща вже здійснила – шлях до єдиного європейського дому. І приклад західних сусідів для нас дуже важливий...

- Коли ми з приходом 90-х років почали говорити про входження до Європейського Союзу, багато хто був налаштований дуже скептично: чи доживемо ми до цього? Скільки нам чекати? Але ось у 1993 році країна серйозно взялася до діла, і через 12 років опинилася в ЄС. Звичайно, шлях Польщі до європейського співтовариства не був легким – трагічні випробування, що випали на долю країни у ХХ столітті, добре відомі. В період між двома світовими війнами перед нами постало дуже складне завдання згуртування нації – об’єднання тих частин Польщі, які раніше перебували під владою Австро-Угорщини, Росії та Прусії. І сталося диво: люди, багато з яких, здавалося б, розучилися розмовляти по-польському, раптом відчули себе єдиною нацією! Це допомогло нам вистояти в роки воєнних і післявоєнних випробувань.

- А що дозволило Польщі при входженні до ЄС відчути себе на рівних з іншими країнами – могутнішими в економічному плані?

- За всіх часів нашої історії наша країна усвідомлювала себе європейською державою з розвинутими державними і демократичними інститутами. Не забудемо, що Конституція Польщі стала першою у Європі (французька виникла пізніше). Та й зв’язки з рештою світу були завжди інтенсивні. Так, польський король Зігмунд Старий одружився з італійкою, а Ян Собеський, який у ХVІІ столітті розгромив турецькі полчища під Віднем, взяв у дружини француженку. Титул короля Польського носив саксонський правитель Август Сильний... Поляки навчалися у найкращих університетах Німеччини, Австрії, Італії, у Сорбонні. Завдяки впливовій ролі костьолу помітні були зв’язки з католицькою Європою. Звичайно, для Росії вплив західної культури теж був дуже істотний, але для Польщі – через її географічне розташування – він був визначальним.

- Як би Ви оцінили ті кроки, які зараз, при входженні до ЄС, слід зробити Україні?

- Насамперед, потрібно вдосконалювати закони, повністю наблизивши їх до європейських норм права. Це дозволить поступово досягти і західних стандартів в усьому, насамперед в економіці, у рівні та якості життя людей.

- Ваш відомий однофамілець, мер Петербурга Анатолій Собчак любив повторювати: “Якби кожний наш громадянин міг пожити на Заході хоча б два-три дні, життя у країні, мабуть, незабаром змінилося б на краще”...

- Справедливі слова! І гадаю, тут велике поле діяльності відкривається перед українськими журналістами. Правдиво розповідати про Європейський Союз: що він несе людям? Чому українці їздять на заробітки до Португалії, а не навпаки? Безумовно, слід налагодити обмін телевізійними програмами, журналістськими делегаціями. Українські студенти повинні одержувати можливість стажуватися при польських вузах, а наші професори та політики – читати лекції з актуальних проблем євроінтеграції. Я давно мрію про відкриття польського відділення на філфаці Одеського університету, але поки що цей процес, на жаль, штучно гальмується. Але ж в історії Одеси чимало найяскравіших сторінок пов’язано з Польщею та поляками!

- А сучасні контакти одеситів з Вашою країною – наскільки вони інтенсивні?

- Щороку ми видаємо по 80 – 100 віз, а всього за півтора роки роботи консульства їх було оформлено близько тридцяти тисяч. Звичайно, у порівнянні з Києвом, Львовом чи Луцьком, де щороку видають по дві тисячі віз, це небагато, але тепер мешканці південного регіону України не повинні їхати за виїзними документами до столиці. Шість разів на тиждень здійснюється прямий рейс Одеса – Варшава польської авіакомпанії LOT. На жаль, зараз немає прямого зв’язку залізницею, а вона потрібна і туристам, які їдуть на курорт у Закопане, і бізнесменам. Сподіваємося, що ситуація незабаром виправиться.

- До культурного життя Одеси Ви привнесли чарівний аромат польського мистецтва з його галантною витонченістю і незрівнянним гумором...

- На жаль, далеко не все, що ми задумали в межах “Року Польщі”, нам вдалося показати. Але це – питання часу. Впевнений, що у майбутньому зустрічі одеситів з польською культурою неодмінно триватимуть.