Місячний Антошка, якого тримає на руках районний педіатр Тетяна Дудник (на знімку), став сиротою ще в пологовому будинку. Його мати, щойно малюк народився, відмовилась від нього. До передачі хлопчика у дитячий будинок ним опікується колектив дитячого відділення райлікарні. Тут малюк відчуває тепло жінок, його вчасно годують, переповивають, він тягне до них свої рученята. Трохи пізніше хлопчик дізнається, що мати його зрадила. І, як усі, мріятиме про зустріч з нею, можливо, звернеться до передачі “Ключовий момент”, щоб подивитись їй у вічі...
Тетяна Євгенівна цю ситуацію коментує так:
– За десять років роботи на цій посаді через мої руки пройшло понад двісті дітей, серед яких сироти, діти батьків, позбавлених батьківських прав, діти, від яких відмовились батьки. Особливо їх побільшало останніми роками, і про це спокійно говорити дуже важко. Адже в основному покидають новонароджених неблагополучні сім’ї. Матері маленького Антона зробили кесарів розтин, але навіть не це зупинило її від необдуманого року. Про малюка подбають у дитбудинку (якщо не буде всиновлений), в інтернаті, але материнського тепла йому ніхто не замінить.
Начальник служби у справах неповнолітніх райдержадміністрації Олена Харитон розповіла мені про маленьку Наталочку, яка жила у жахливих умовах з батьками, які все пропивали. Вона голодувала й була свідком смерті батька від рук убивці. Дівчинку оформили в інтернат в Андрієво-Іваново.
– Діти з неблагополучних сімей, – розповідає О. Харитон, – по суті, потрапляють у рай. Такий догляд їм і не снився. У черговий приїзд до інтернату мене покликала Наталочка. “А ви моєї мами не бачили? – запитала. – Вона мені нічого не передавала?” Знаєте, я була шокована. Дівчинка дуже багато пережила, але у її дитячій душі теплиться надія, що мама про неї пам’ятає. Вона сподівається, що та змінилась. І я не могла їй не сказати те, чого вона чекала: “Не бачила мами, але як побачу, обов’язково передам твої слова...”
На жаль, у нас в районі дуже багато неблагополучних сімей, й там дітям живеться несолодко. Гроші, які держава виділяє для них, батьки пропивають. От, приміром, у сім’ї С. з Любашівки четверо дітей, найменша, дворічна, постійно перебуває у бабусі. Ми з представниками різних служб часто буваємо у таких родинах. Щойно відвідали й цю сім’ю. Сюди у яку пору року не прийдеш – завжди (причому далеко не гостинно!), пояснюють бедлам ремонтом. Господиню вдома не застали, пішла у банк по дитячі гроші, а вдома на неї вже чекала компанія. Маємо клопіт й з Оленою Гонтарук з Янишівки.
Головна проблема таких горе-батьків – де дістати пляшку? Як правило, вони городи не обробляють, більшість мають непогані будинки, але вони занедбані, й там страшенна антисанітарія.
Батьків, які ухиляються від виконання своїх обов’язків, залишають дітей у будинках без їжі і тепла напризволяще, позбавляємо батьківських прав. Ви думаєте, вони цим стурбовані? На жаль, ні, бо горілка затьмарює мозок і не дає тверезо оцінити все, що вони коять.
Не виходить з думки маленький Антон... Чи пробачить він своїй матері у майбутньому за такий вчинок? Хотілося б, щоб, попри усі незгоди, виріс сильним і мужнім, знаючи, що його не кинула держава.
Що ми можемо вдіяти з такими батьками? На жаль, забравши дітей, ми їх не караємо, а даємо змогу далі йти донизу кривою стежкою. Думаємо про те, щоб вивести на правильний шлях дітей, які батьків не можуть обирати.
