Осінь цього року виявилася досить несприятливою для сільського господарства. Крім фінансових труднощів, перебоїв з пально-мастильними матеріалами, з'явилися і природні катаклізми. Восени не випало практично жодного істотного дощу.
Як бути в цій ситуації? Що робити хліборобам? З цими запитаннями ми звернулися до першого заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. ПАНЧИШИНА.
– Іване Васильовичу, наших читачів, особливо сільських, цікавить, як проводиться комплекс осінніх польових робіт, особливо сівба озимих культур у зв'язку з тривалою посухою?
– Обставини для наших хліборобів створилися справді дуже важкі. Кінець літа і половина осені пройшли без єдиного істотного дощу. Земля просохла на велику глибину. Запаси вологи у метровому шарі нижчі будь-яких припустимих норм.
За таких обставин сіяти – ризик великий. І все-таки, спираючись на багаторічну свою практику, висновки вчених, кажу: сівбу потрібно продовжувати, використовуючи кожну погожу хвилину, особливо на полях, де якісь же опади все-таки випадали останнім часом.
Це тим більше необхідно, тому що нам вдалося поки що засіяти лише 75 відсотків від раніше наміченого. І маємо під майбутній врожай лише 360 тисяч гектарів озимої пшениці, 94 тис. гектарів ячменю і 40 тис. гектарів ріпаку.
Звичайно, хотілося б мати побільше, так ще з врахуванням того, що частина насіння може не прорости або вийдуть слабкі сходи.
– В останні дні начебто з'явилися хмари, і подекуди накрапав дощ. Це обнадіює?
– Останнім часом більш менш задовільні опади, а такими я вважаю дощ понад 10 мм, випав на крайньому півдні області і на крайній півночі. А від Татарбунар до Любашівки, вважайте, справжніх опадів так і не дочекалися.
І все-таки повторюся: потрібно сівбу продовжувати. Тут ризик має сенс. Тим більше, що синоптики все-таки обіцяють опади та ще теплий листопад і, взагалі, теплу зиму. Отож посіяні і наприкінці жовтня – початку листопада озимі можуть успішно пройти кущіння і увійти в зиму зі зміцнілою кореневою системою.
А в районах, де випали опади, потрібно вжити заходів щодо розширення озимого клину. Це, гадаю, пізніше добре окупиться. У наступному році, судячи зі зведень по країні, врожай можна чекати майже удвічі менший. Отже, зерно знову буде в ціні.
– Ризик, звичайно, справа благородна. Але ми не можемо цілком на нього покладатися і на цьому будувати зернову політику.
– Звичайно, ні. Я висловився лише по одній позиції, пов'язаній з безпосередньою сівбою озимих культур і насамперед головної хлібної – озимої пшениці.
У випадку, якщо ризик не виправдається, хлібороби області повинні бути готовими до розширення площ під ярові культури. Головну увагу при цьому потрібно звернути на яровий ячмінь, під яким доведеться зайняти у 2,5 раза більше площі, ніж намічалося раніше.
А для цього необхідно вже сьогодні зайнятися підготовкою насіннєвого матеріалу. Насамперед провести інвентаризацію всіх намічених партій насіння ярового ячменю, заактувати його і передати на відповідальне збереження.
При браку насіння, скористатися традиційним міжгосподарським обміном. Можна закупити елітне насіння у господарствах селекційно-генетичного інституту. Нарешті, доочистити товарний ячмінь, якщо тільки в ньому немає домішок озимого.
– Але одним ячменем зерновий дефіцит не закриєш.
– Так, звичайно. Тому доведеться десь на 50– 60 відсотків збільшити площі під посіви зернової кукурудзи. Тут, щоправда, одна трудність. Справа у тому, що в господарствах області значно було скорочено ділянки гібридизації кукурудзи, бо рік тому при високому врожаї вийшло надвиробництво цього насіння.
Але навіть за цих обставин можна забезпечити всі господарства і фермерів насінням вітчизняної селекції. При цьому їм виділятиметься так звана сортонадбавка залежно від гібриду – від 1,2 до 2,7 тис. гривень за тонну.
– Але недоодержання у наступному році необхідної кількості зерна озимих створює труднощі не лише на продовольчому ринку.
– Як складеться продовольчий ринок – поки що пророкувати не будемо. А те, що потрібно вже сьогодні готуватися і до великих запасів зерна і насіння, всім відомо. Це ми робитимемо вже зараз.
Якщо ми зазнаємо невдачі на озимому полі, доцільно вже зараз створювати резервні страхові запаси насіння озимої пшениці і озимого ячменю для посіву восени наступного року. Для цього теж необхідно провести інвентаризацію насіння, яке є у наявності, при необхідності провести доочищення товарного зерна, заактувати його і передати на збереження.
Крім того, хочу звернути увагу зерновиробників на те, що у господарствах селекційно-генетичного інституту є ще нереалізованого 3 тис. тонн елітного насіння озимої пшениці. Його можна і потрібно викупити і насамперед так званим паспортизованим господарствам, які можуть одержати при цьому державну компенсацію по 790 гривень за тонну.
А щодо продовольчого забезпечення, керівникам районів з врахуванням обставин, що складаються, потрібно разом з товаровиробниками, переробниками, пекарями тощо ще раз переглянути можливості щодо створення додаткових резервів зерна до врожаю 2007 року.
За нашими даними в області ще є нереалізованих 870 тис. тонн зерна пшениці. Отже, є з чого створювати додаткові запаси.
– Понадіємося, що в районах області візьмуть до уваги ці Ваші поради. А тепер коротко розкажіть, як взагалі закінчується сільськогосподарський рік на полях області.
– Крім сівби озимих, відбувається збирання пізніх культур, овочів, винограду.
Особливо хочу наголосити на збиранні кукурудзи. Тим більше, що цією культурою у наступному році буде зайнято великий яровий клин.
На полях ще перебуває незібраним кожен четвертий гектар врожаю. Особливо затягують цю роботу у Татарбунарському, Іванівському і Комінтернівському районах, де стебла з качанами стоять на двох третинах площ.
А, як відомо, чим більше затягується збирання, тим нижча врожайність. По області вона і так сьогодні становить всього лише 27,3 центнера. По цьому показнику ми опинилися на останньому місці в Україні. Більше того, Миколаївська область, яка виявилася перед нами, обставила нас на цілих 4 центнери.
А ось той, хто довів нас до останньої межі – це Любашівський район, де всього-на-всього 18 центнерів кукурудзи з гектара. А поруч з ним – Біляївський, Комінтернівський і Білгород-Дністровський райони, де врожайність трохи вища.
Я десятки років працюю у сільському господарстві, був агрономом, але такого врожаю щось не пригадаю. Адже такий результат можуть давати хіба що посіви маку. Виходить, у цій справі ще потрібно розбиратися. І краще це зробити за ініціативою керівників районів, а при нагоді підключити і правоохоронні органи.
Назву ще райони, які дуже затягли осінні польові роботи.
П'ять північних районів і Кілійський на півдні затягують збирання сої. В Іванівському, Березівському, Котовському і Ширяївському районах дуже повільно копають цукрові буряки. Ще багато незібраного винограду в Ізмаїльському, Білгород-Дністровському і Овідіопольському районах.
До цього, для повної картини, додам, що повільно проводиться оранка зябу. В таких районах, як Ренійський, Кодимський, Ананьївський та деяких інших, з плугом пройшлися лише по третій частині полів.
