На цілий квітневий день сцена театру юного глядача була віддана... юним акторам – учасникам V обласного фестивалю музичних театрів шкіл естетичного виховання. Журі, до якого увійшли актори, режисери, педагоги, очолив народний артист України Анатолій Іванович Дуда.
Програму фестивалю склали вистави у виконанні учнів дитячої театральної школи з Одеси (“Пригоди Незнайки”, “Маша і Вітя проти диких гітар”, “Лікар Айболить”, “Муха-Цокотуха”), дитячої школи мистецтв і дитячої музичної школи № 2 з Ізмаїла (“Колобок”, “Нові пригоди Буратіно” і “Гуси-лебеді”, “Снігурочка”), дитячої музичної школи із Сарати (“Сніжна королева”), дитячої школи мистецтв із Южного (“Перша скрипка”) та інших. Грамотами і дипломами було нагороджено всі колективи-учасники. Журі, “за розкриття сценічного образу”, відзначило виконавців, які найбільш вирізнилися. Серед них Аня Петрова (Буратіно), Настя Плеська (Колобок), Ігор Боєв (Ведмідь), Лариса Слепньова (Лисиця).
Діти-актори (художники, співаки, музиканти...) завжди викликають найпозитивніші емоції – від розчулення до замилування. Члени журі, яким теж ніщо людське не чуже, все-таки повинні оцінювати їхню роботу з професійної точки зору. Точніше, роботу не тільки самих юних виконавців, але й їхніх педагогів і керівників. Так, усі діти гарні, але якщо вони навчаються в спеціалізованих школах (музичних, театральних, мистецтв), то повинні представити не тільки вроджені здібності, дитячу безпосередність, але і певні професійні навички. У даному випадку, коли йдеться про вистави, “діамант” (гра дітей), щоб блиснути усіма своїми гранями, має бути у відповідній “оправі”, (драматична основа, музика, сценографія...).
Таким чином, оцінивши в цілому позитивно пророблену дітьми та їхніми наставниками роботу, журі, у той же час, висловило деякі зауваження і побажання. Як гадаємо, вони належать не тільки до конкретних фестивальних виступів, а тому можуть бути цікавими для багатьох викладачів шкіл естетичного виховання.
Отже, обираючи для постановки виставу, потрібно виходити з того, що драматургічний матеріал має відповідати віку виконавців. Діти мають грати те, що їм близьке, те, що співвідноситься з їх духовним і життєвим досвідом, інтересами. Малоймовірно, що старшокласники адекватно зіграють складні душевні переживання, викликані таким почуттям, як любов. І з цього погляду не дуже вдалим уявляється вибір вистави “Снігурочка” (за п'єсою О. Островського).
Готуючи фестивальну виставу, необхід¬но враховувати, що журі оцінюватиме всі його складові: акторську майстерність виконавців, спів, хореографію, музичне оформлення. І чим вона синтетичніша, – тим краще! Сценографія, навіть за умови обмежених можливостей, не повинна бути примітивною. Іноді для пожвавлення декорації досить однієї-двох виграшних деталей. При створенні образів широко відомих персонажів, треба уникати копіювання гри навіть найкращих акторів. В іншому разі, виходить штамп. Ще одна ремарка від членів журі звучала в такий спосіб: не в кожній виставі вдавалося створити атмосферу. Справедливості заради варто зазначити, що це не завжди вдається навіть у виставах професійних театрів.
…Може здатися, що часом члени журі занадто суворі. Адже це “усього лише” навчальні вистави, – а їхні учасники, зде¬більшого, професійними акторами не стануть. Але насправді, йдеться про цілком виправдані естетичні критерії досить високого рівня. Не варто завищувати планку, але і знижувати її не можна.
