Двадцятого квітня головою Любашівської районної ради було обрано члена Партії регіонів Миколу Володимировича Бурлакова. 48-літній політик і керівник впевнений, що виправдає довір’я виборців на своїй новій посаді. Наш кореспондент зустрівся з М.В. БУРЛАКОВИМ і попросив його відповісти на декілька запитань.
– Миколо Володимировичу, з чого почнете свою роботу як новообраний керівник району?
– Насамперед займуся згуртуванням усіх політичних сил, які увійшли до депутатського корпусу Любашівської районної ради. З усіма депутатами, незалежно від партійної приналежності, я хочу знайти порозуміння, адже ми всі – одна команда, яка була обрана Любашівською громадою, щоб працювати на її благо. Тому на першому засіданні сесії районної ради після мого обрання запропонував депутатам перенести утворення постійних комісій та президії районної ради. Адже це – дуже відповідальна справа, від якої залежить подальше соціально-політичне життя нашого району.
Тож, я переконаний, що переговорні процеси з усіма по¬літичними силами пройдуть вдало, і ми спільно, без свар, вирішуватимемо проблеми сьогодення.
– Як розвиватиметься наш район?
– Любашівський район має розгалужену мережу залізниці та шосейних доріг, кваліфікованих фахівців у всіх народногосподарських галузях, має великі перспективи в економічному та соціальному розвитку.
Надання регіонам України більше прав і свобод та розширення повноважень органів місцевого самоврядування дадуть позитивні результати досить швидко. Безперечно, що передвиборні програми усіх партій мають своє раціональне зерно і максимально наближені до людей, що потрібно враховувати. А гасло, висунуте районними лідерами передвиборного Блоку Литвина “Збережемо Любашівщину на карті Одещини!” звучить сьогодні досить актуально і принципово. Впроваджуючи механізм “Територіально-адміністративної реформи”, урядовці повинні мати на увазі, що Любашівка стане об’єднавчим центром для декількох районів півночі Одещини.
Тому першочерговим завданням залишається облаштування комфортабельного з’їзду з автобану на ДРП, та ресторанно-торгівельної інфраструктури ринку “Дорожній”, де цивілізовано надаватимуться різноманітні послуги пасажирам та туристам. ДРП повинно стати нашою візитною карткою. Також потрібно ліквідувати проблему автобусних сполучень з усіма населеними пунктами району, щоб кожен сільський житель без перешкод міг би доїхати до райцентру. Разом з цим передбачається капітальний ремонт доріг районного значення.
– Миколо Володимировичу, яку соціально-економічну політику Ви впроваджуватимете у життя?
– Добробут людей та захист їхніх соціальних прав, це – першочергове завдання, яке стоїть перед районною радою. Його можна вирішити за підтримки всього депутатського корпусу райради нинішнього скликання, адже до нього ввійшли помірковані політики та добрі господарники. Ми повинні запровадити антикризові заходи, щоб виправити становище в сільському господарстві, промисловості, малому та середньому бізнесі.
Нагального вирішення потребує газифікація нашого району. І я всебічно підтримуватиму ініціативу фермерів Анатолія Артеменка і Сергія Паровика, які, ризикнувши своїм майном, взялися газифікувати села Гвоздавку, Ясенове і Познанку. А за підтримки обласного керівництва цю проблему можна буде вирішити у більшості сіл району.
Особливо мене хвилює молодь, яка сьогодні залишилася наодинці зі своїми проблемами. Безробіття та безгрошів’я, відсутність культурного відпочинку та спортивних змагань штовхають юнаків та дівчат на різні злочини та необдумані вчинки.
Виправити становище повинні допомогти сільські клуби та будинки культури. Правда, багато із них у плачевному стані, але їх можна привести у належний вигляд та оснастити технічними засобами.
Що стосується розвитку фізкультури та спорту в нашому районі, то він має великі перспективи. Адже деякі наші земляки і сьогодні непогано виступають на різних спортивних змаганнях. Тому приділятиму більше уваги розвитку дитячого та юнацького спорту та облаштуванню спортивних майданчиків.
Звичайно, що, працюючи на посаді голови райради, не забуватиму про ветеранів, знедолених та малозахищені верстви населення.
– Почавши тридцять років тому свою трудову діяльність, Ви від рядового колгоспника пройшли шлях до керівника району. Як Вам вдалося, як кажуть, досягти цього?
– У цей довгий відрізок життя вмістилося чимало вражень, переосмислень, досягнень та прорахунків, роздумів та планів. Я мав чудових вчителів, маю багато друзів, рідних, близьких та соратників, які мені допомагають і всебічно підтримують мене. Понад п’ять років я працюю у Любашівці, яка стала мені другою домівкою. Останнім моїм місцем роботи, як керівника, була районна державна адміністрація. Залишаючи посаду її голови, я не прощався з людьми назавжди, як дехто сподівався, а сказав: “До побачення.” І ось я повернувся зі своєю командою друзів та однодумців, щоб і надалі працювати на благо ра¬йону.
– Бажаю Вам успіху, Миколо Володимировичу, на цій посаді.
– Дякую.
