Ніжинська, 66, у дворі – це адреса Музею історії євреїв Одеси. Його відкриття в листопаді 2002 року відбулося під час проведення Першої міжнародної наукової конференції “Одеса і єврейська цивілізація”. Музей – “підрозділ” єврейського общинного центру “Мигдаль”, який очолює Кіра Верховська.
До війни в Одесі вже був Всеукраїнський музей єврейської культури ім. Менделе-Мойхер Сфоріма (відкритий до 10-річчя Жовтневої революції). Однак Музей історії євреїв Одеси, підкреслює його директор, мистецтвознавець Михайло Рашковецький, не є відтворенням того, першого. І статус у нього не “всеукраїнський”, а “общинний”. У семи залах музею розміщено близько п'ятисот експонатів (а всього у фондах їх близько п'яти тисяч). Це документальні матеріали, газети, книги, картини, фотографії, предмети побуту. Часовий діапазон – з кінця XVIII століття й до наших днів. Найдавнішіі експонати – надгробки “доодеського періоду” (вже тоді у наших місцях існував єврейський цвинтар...)
Документально представлені практично усі сторони життя й діяльності євреїв (комерційна, фінансова, юридична, культурна тощо). При цьому, звичайно, експозицію не можна вважати завершеною й вичерпною. Фонди постійно поповнюються за рахунок дарунків численних друзів музею, які мешкають в Одесі, в Україні та за її межами. Один з останніх (і дуже коштовних – або безцінних...) надбань – матеріали, які мають стосунок до сім’ї Мінкус – Нудельман. А це – архітектори А.Б. Мінкус та його син М.А. Мінкус, дитяча письменниця, музикознавець, перекладачка Р.А. Мінкус, художниця Р.Е. Нудельман, її брат А.Е. Нудельман – свого часу “засекречений” видатний радянський вчений, і чоловік Раїси Еммануїлівни Борис Адольфович Мінкус, академік, винахідник... Саме він був ініціатором передачі сімейних реліквій (історія її заслуговує на окрему розповідь).
Незважаючи на зовсім невеличке число працівників, музей провадить інтенсивну й багатопланову роботу. Це, насамперед, виставкова діяльність, а також регулярні семінари, міжнародні конференції (матеріали яких виходять окремими виданнями), екскурсії, лекції. Назва неформального об'єднання “Клуб друзів музею” красномовно говорить сама за себе. Інформацію про діяльність музею можна одержати у будь-який час – на сайті Центру “Мигдаль” (www.migdal.ru).
… Крім усього перерахованого вище, Музей історії євреїв Одеси виконує й ще одну, надзвичайно важливу місію: відтворює атмосферу давно минулих часів. Цей феномен взагалі характерний для невеличких музеїв, де не зали, а, швидше кімнати, у яких зібрано предмети побуту, що концентрують у собі Час. Шафи, буфети, схожі на замки, етажерки, тумбочки, ліжка... Посуд, лампи, валізи... Швейна машинка “Зінгер”. Чорнильниця, патефон – тощо... Є іменний буфет – з квартири Ісаака Бабеля, що в будинку на Ришельєвській, 17. Як добре, що історію можна пізнавати не тільки з документів, але й з її матеріальних свідчень.
