Діяльність Одеської обласної ради поступово входить у робочу колію. Розглянуто всі питання організаційного характеру. Обрано голову облради, його заступників, голів пос¬тійних комісій, сформовано і затверджено президію, нову погоджувальну раду. Депутати визначаються у яких комісіях вони бажають працювати. А голови комісій, не втрачаючи часу, одразу ж після закінчення першої сесії звернулися до секретаріату облради, до своїх консультантів, щоб визначитися з планом роботи на поточний рік.
Для висвітлення роботи депутатів «ОВ» за¬проваджують рубрику «Депутатська трибуна». Це проектна назва, і можна вносити свої пропозиції як щодо самої рубрики, так і щодо змісту виступів депутатів.
Сьогодні нову рубрику відкривають два депутати облради – найстарший за віком В.В. Степула і наймолодший – Д.А. Чернушенко.
Вілен СТЕПУЛА: «Потрібно займатися конкретними справами»
Вілена Васильовича Степулу багато читачів нашої газети добре знають. І кожен із них розповів би сьогодні чимало цікавого та повчального про цю неабияку людину.
У нас до нього особлива цікавість. В.В. Степула виявився найповажнішим за віком серед депутатів обласної ради нового, п’ятого, скликання. Вілен Васильович уже розміняв восьмий десяток. І говоримо ми з ним про питання, пов’язані з минулими виборами і з роботою нового депутатського корпусу.
– Вілене Васильовичу, розкажіть коротенько свою депутатську біографію.
– 1958 року я закінчив Одеський медінститут і поїхав на роботу до далекого Казахстану, де, на моє тодішнє переконання, розвивалися головні події в країні, пов’язані з освоєнням цілинних земель. Там через рік став депутатом, членом місцевого виконкому. Це були мої перші уроки сер¬йозної громадської діяльності. Не приховаю, вона мене захоплювала, і я намагався бути корисним людям, відповідати на їхню довіру конкретними справами та допомогою.
Через п’ять років повернувся до Одеси, щоб далі навчатися в ординатурі. І знову занурився в громадське життя. Відразу і не згадаю, скільки разів обирався депутатом Одеської міськради, а в облраді – з першого скликання. Вірніше, обирався до першого, другого, третього і тепер до п’ятого. У четвертому довелося поступитися місцем дамі, яка, гадав, може принести більше користі.
Тож можете вважати мене новачком, новообраним депутатом, а можете – ветераном.
– Звичайно ж, ветераном. І саме з цих позицій хочемо запитати: як Ви особисто ставитеся до виборів за партійними списками?
– Якщо щиро, то дуже негативно. Ми ще не доросли до такого рівня, коли чітко сформувалися в країні певні полі¬тичні сили, які б відображали соціальний склад суспільства. І друге. За списками до рад усіх рівнів потрапляло чимало людей, які за мажоритарною системою ніколи б не одержали депутатського мандата.
Багато хто раніше не займався громадською роботою, практично не знайомий із місцевим самоврядуванням. Але ж у складі ради треба не тільки відсиджувати час і натискати на кнопки. Потрібно буде виконувати велику аналі¬тичну роботу, вивчати конкретну ситуацію та віднаходити правильні рішення. Все це не так просто, як здається на перший погляд.
Але що маємо, те маємо. А якщо ще раз оглянути новий склад облради, то можна зустріти також чимало депутатів, що професійно знають роботу постійних комісій, пленарних засідань. На них, гадаю, буде покладатися особлива місія: і самим бути взірцем у роботі, і молодь навчати азів депутатської діяльності. Такі уроки, гадаю, засвоюватимуться швидко, бо нове поповнення здебільшого з вищою освітою.
– Ви пройшли до обласної ради за списком Народного блоку Литвина. На чому заснований був Ваш вибір?
– Щоб не було якихось хибних тлумачень, одразу скажу, що на сьогодні я безпартійний. А прийняв пропозицію балотуватися за цим блоком, бо мені багато в чому імпонувала його програма, скерована на конкретні дії. Подивіться на список навіть тих, хто увійшов від цього блоку до складу обл¬ради. Кожен із них – відома особистість, що має великий авторитет серед жителів області. У якому блоці ще знайдете серед депутатів відразу двох Героїв України?!
Звичайно, чимало відомих людей і в списках інших партій і блоків. Зупинка тільки за малим – організувати спільну конкретну роботу з першого дня своєї депутатської діяльності.
– У якій постійній комісії побажали б працювати?
– Усе визначиться в процесі формування цих комісій. Але за всіх обставин, звичайно, займатимуся і питаннями охорони здоров'я.
Медицина зараз перебуває просто у катастрофічному стані. Замість конкретних заходів для її порятунку, провадяться багаторічні марні дискусії, якою їй бути у майбут¬ньому. Чи то робити вигляд, що вона у нас безкоштовна і вимагати величезні суми у кожного пацієнта на ліки, медичну допомогу, проведення операції. Чи то встановлювати принцип соціальної медицини з обов'язковим медичним страхуванням і нагромадженням коштів у різні фонди.
Поки розмови провадяться, людей потрібно лікувати сьогодні, щодня. Отож потрібно насамперед переглянути бюджет області і по-новому визначитися з витратами на медицину. Та й на інші соціальні потреби, мабуть, теж.
– Як Ви оцінюєте події, що сталися у день відкриття першої сесії облради?
– Такого обласна рада не знала, мабуть, за всю свою історію. А за ті три скликання, коли я обирався депутатом подібного й у спогаді не було. Звичайно, з часом все таємне стане явним. І ми довідаємося, хто спровокував спробу зірвати першу сесію. Всі пояснення голови обласної територіальної виборчої комісії В.І. Бєлоусюка не витримують ніякої критики...
В житті бувають непередбачені обставини. Можна раптово виїхати через невідкладну справу, але попередньо зателефонувавши і погодивши всі питання. У наш час – це справа п'яти хвилин.
Адже, по суті, так званий конфлікт виїденого яйця не вартий. Немає голови – рішення зачитує будь-який член комісії, лише потрібно на хвилину присісти і ухвалити формальне рішення про це.
Але тим, хто заздалегідь запланував конфлікт, такий варіант явно не підходив. Їм потрібна була сенсація, їм потрібен був скандал, щоб за¬світити свою нібито принципову позицію.
Але гадаю, цей конфлікт на старті лише зміцнить наші ряди. І дружне, у 89 голосів, обрання голови облради М.Л. Скорика тому яскраве під¬твердження. Цілком задоволений, що наша фракція перебуває у коаліції більшості. Тепер нам потрібно лише займатися конкретними справами.
І ТЕОРІЯ, І ПРАКТИКА
Дмитро Антонович ЧЕРНУШЕНКО – наймолодший депутат Одеської обласної ради. Йому нещодавно виповнилося 19 років. Обраний за списком Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція».
– А чи не зарано брати на себе такий нелегкий тягар?
– Ні, не зарано. Громадською роботою займаюся давно. Та й за Конституцією вже можу балотуватися. Вік дозволяє.
Але це один бік справи. А друга полягає у тому, що я навчаюся в Одеській національній юридичній академії, на третьому курсі судово-адмі¬ністративного факультету. Отже виходить реальне поєднання теорії з практикою. Хоча я чудово розумію, що одна справа – вивчати юриспруденцію на лекціях, семінарах і колоквіумах, а зовсім інша – застосовувати знання у своїй практичній діяльності. Доведеться, як кажуть, з ходу занурюватися у гущу депутатських справ, виконувати доручення постійної комісії, провадити роботу з виборцями.
– До речі, у якій постійній комісії Ви побажали працювати?
– Працюватиму у постійній комісії з питань земельних відносин і адміністративно-територіального устрою. Як бачите, тут багато що збігається з моєю майбутньою професією. Цю комісію очолює Ілля Іванович Каракаш, проректор з навчально-організаційної роботи нашої академії, великий фахівець саме із земельного права. Отже, у практичній роботі в разі потреби буде в кого одержати консультацію і практичну допомогу.
– А чому Ви пов'язали свою долю з Блоком Наталії Вітренко?
– Насамперед, мені імпонує позиція її лідера, її готовність за будь-яких обставин захищати правду. Це – головна вимога і до кожного юриста.
Виховувати таку якість у собі допомагає і приклад батька – Антона Васильовича Чернушенка. Він працював багато років суддею у нашому місті Одесі, а тепер трудиться в місті Києві. Свою високу репутацію він завоював саме прагненням у будь-якій ситуації, судовим розглядом дійти до істини, захистити права постраждалої людини.
До речі, про опозицію. Вона обов'язково повинна бути у демократичній державі. Це одна з прописних істин. Щоб був контроль за роботою коаліційної більшості, і щоб ця більшість не зловживала своїми можливостями ухвалювати рішення на шкоду інтересам виборців.
– А депутатська робота, яка забиратиме багато часу, не перешкодить навчанню?
– Навчаюся я успішно. Активно беру участь у спортивному житті академії. Тому мене перевели на індивідуальний графік відвідування лекцій. Хоча цим не намагаюся зловживати. А тепер депутатський статус вимагатиме від мене ще більш серйозного ставлення до занять, здачі заліків та іспитів.
– На завершення, Ваша думка про першу сесію.
– Я вже говорив про те, що у будь-якій раді повинна бути опозиція. Але те, що сталося у перший день сесії, не вкладається ні в які законодавчі рамки. З першої хвилини відчувалося бажання представників певних політичних сил за будь-яку ціну зірвати перше пленарне засідання. А це з депутатською діяльністю ніяк не стикується.
Зате я побачив і інше: перед лицем ситуації, що створилася, представники більшості, серед яких і депутати нашого блоку, продемонстрували свою єд¬ність, готовність обстоювати інтереси виборців.
Друге засідання показало, що ми можемо працювати разом, ухвалювати компромісні варіанти, консолідувати свої сили для розв’язання проблем, що нагромадилися за тривалий час виборчої кампанії.
