Офіційно курортний сезон в Одесі оголошено з 1 травня по 1 жовтня. Незважаючи на прохолодну і тривалу цього року весну, все більше людей у вільний час прямують до моря.
Як цікаво виглядають зараз – на грані весни і літа – одеські пляжі! Найвідважніші і найзагартованіші громадяни вже намагаються купатися, але більшість просто загоряє, а то і підобідує на свіжому повітрі, розташувавшись де-небудь на галявинці. Тіла – і вкриті першою засмагою і ще молочно-білі. Парочки, що цілуються, і мами, які прогулюють малят. Один порив вітру – і аромат квітучих акацій, другий – апетитний запах шашлику. Ще не до кінця заповнені прибережні кафе і бари. Подекуди щось поспішно свердлять і дофарбовують. І скрізь оголошення – «Потрібні: кухарі, офіціантки, продавці...» Так, курортний сезон – це гаряча пора і для того, щоб витратити гроші, і для того, щоб заробити їх... Що робить місто для підтримання свого курортного іміджу, для зручності відпочивальників? Давайте звернемося до офі¬ційних даних.
Відповідне розпорядження міського голови про відкриття курортно-пляжного сезону датовано 28 квітня. У ньому, зокрема, сказано: «Комунальним підприємствам «Гідропарк «Лузанівка», «Ланжерон», «Узбережжя», «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району» і всім орендарям пляжів і берегових споруд:
– забезпечити громадянам безкоштовний вільний прохід на території пляжів і користування ними;
– підтримувати у належному технічному стані споруди, пляжне обладнання, громадські туалети, мережі водопостачання і водовідведення у пляжній зоні;
– забезпечити функціонування і безперебійну роботу рятувальних станцій.
Київській, Приморській, Суворовській райадміністраціям:
– забезпечити роботу спортивних майданчиків і атракціонів у прибережних зонах, парках і скверах;
– виконати всі необхідні заходи щодо закриття вільного в'їзду автотранспорту у прибережну зону Одеси з метою створення пішохідної зони відпочинку;
– забезпечити оперативну видачу дозволів на торгівлю з пересувних торговельних лотків;
– демонтувати незаконно встановлені об'єкти торгівлі і комунально-побутового обслуговування з метою дотримання санітарних норм і запобігання інфекційних захворювань…»
Це лише частина пунктів, покликаних поліпшити екологічний і санітарний стан прибережної зони, а отже – забезпечити належні умови відпочинку для мешканців і гостей міста. Певні зобов'язання покладено і на низку міських управлінь – торгівлі і побутового обслуговування, охорони здоров'я, УМВС України в Одеській області тощо. Вже у перших числах травня в Одеській міськраді прес-конференцію для журналістів провели перший заступник міського голови Анатолій Ворохаєв і заступник міського голови Вахтанг Убірія. Вона була присвячена відкриттю пляжного сезону. Особливо увага зверталася на безкоштовне користування пляжами, рішення про заборону в'їзду транспорту на Трасу здоров'я (автотранспорт матиме на неї доступ лише у нічний час доби – і то для довезення продуктів у ресторани і кафе, розташовані на узбережжі). Крім цього, підкреслювалося, що цього року на пляжах Одеси відроджуватимуться рятувальні служби і медпункти.
Незважаючи на те, що засоби масової інформації досить докладно розповіли про нововведення нинішнього сезону, мабуть багаторічна звичка завадила одеситам поставитися до цього серйозно. Тому у перших числах травня нові дорожні правила стали причиною серйозних пробок на під'їздах до Траси здоров'я з боку пляжу Ланжерон. Виник навіть міні-скандал: через скупчення автотранспорту виявився перекритим під'їзд до дельфінарію. Проте поступово пробки і проблеми почали розсмоктуватися. Хоча, як свідчить практика, винятки з правил все ще мають місце… Ні, на Трасі здоров'я, все було чинно-благородно (можливо, тому що там на варті стояли прикордонники), а от у тій же Лузанівці окремі джипоподібні транспортні засоби все-таки впевнено під’їздили серед зелені ближче до води.
Ось як прокоментував цю ситуацію один з паркувальників: «Звичайно, бувають такі, що випили або просто нахабні – проїжджають, не розуміють, що тут люди відпочивають. Ось позавчора малолітки понапивалися, ішли з дискотеки – шлагбаум зламали. Це вже над ранок було, ми їх так і не знайшли. А взагалі-то в таких випадках за інструкцією належало викликати міліцію. Сезон, щоправда, ще не відкрився як належить, але вже наряд ходить і дивиться. Роблять зауваження. Контролю стало більше. Але в основному ми з напарником не даємо машинам «прориватися». Тут же поруч платна стоянка є – 70 копійок за годину. Гадаю, якщо людина вже дозволила собі сюди приїхати відпочивати, то це недорого...»
Іду далі. На траві розташувалася мальовнича група – троє людей похилого віку в оточенні малят, мабуть онуків. Ну що ж, можна і думкою самих відпочивальників поцікавитися...
Лідія, пенсіонерка: «Ми взагалі вперше цього року вийшли відпочити на море. Звичайно ж, машини тут не потрібні – всі ці вихлопні гази, навіщо вони тут? Але ось дивіться – поїхав хтось... («Та заплатив три або п'ять гривень і поїхав», – буркнув її супутник). Звичайно, складно це все.
А от щодо торгівлі продуктами, то, мені здається, що всіх цих дрібних продавців просто неможливо проконтролювати. Все одно носитимуть свій товар. Моя думка, особиста? Навіть не знаю... Ну ось «трубочки» з кремом я б у спеку ніколи не купувала, а от якщо насіннячка або кукурудза варена, що в цьому поганого? Все одно ж зголоднієш, і щось купиш. Або ось пиріжки продавали – так акуратно у целофан запаковані, що в цьому поганого?». Я ж собі гадаю, що саме пиріжок, запакований у целофан, у спеку псується зі швидкістю звуку, але поки що мовчу. Адже я тут зараз для того, щоб з'ясувати чужі думки, а не висловлювати власну...
Ще одна сценка з натури. Мила білява дівчина Анжела, продавець у кафе: «Я вам не можу нічого докладно відповісти, тому що працюю тут лише третій день. З асортименту найбільше попитом користуються шашлик, хот-дог у лаваші, хачапурі ...Працюємо до останнього клієнта...». «Ти чого з нею розмовляєш? Ти з покупцями розмовляй!» – втручається раптом у розмову господар, який підійшов, смаглявий чоловік суворого вигляду. Анжела ніяковіє.
І знову парочка відпочивальників – Олена і Ігор.
«Я взагалі то на пляж дуже рідко ходжу, – посміхається Олена. – Чого хотілося б від сервісу? Щоб пісок пересіювали частіше, а то повно недопалків і сміття. Ні, я розумію, що багато і від культури людей залежить, але якби було побільше урн, то і сміття це було б куди викидати».
«А в мене знайомий відпочивав у Болгарії (Сонячний Берег), то він говорив, що там є цікава практика, – підключається до розмови Ігор. – Якщо продається щось, що може засмітити пляж, одразу ж видається і спеціальний пакет для сміття – акуратний, паперовий. Їх потім складають у певному місці і увечері набагато легше прибирати пляж. Теж варіант.»
Я знову іду далі, шукаю цікавих співрозмовників. Шкода лише, що імена дехто з них називати відмовляються. «Навіщо це? Скажіть просто, що я рятувальник. Боцман, – засмаглий напівсивий чоловік з недовірою дивиться на диктофон. – Човни стоять на березі, якщо якісь проблеми – хапаємо на руки і несемо до берега... А в море вийти далі, ніж на 20 метрів, – потрібно дозвіл прикордонників... Зарплата? Ну ось торік була 320 гривень на місяць. У цьому нібито більше. А чому люди йдуть? То це ж сезонно – поєднати роботу з відпочинком. Я ось на пенсії вже. Ну так, буває, рятуємо людей на воді. Та виключіть ви його!» – це про диктофон.
Гаразд – ні то й ні. Я іду з пляжу – вже третього за ліком. Сонце пригріває все сильніше, курортний сезон набирає обертів. І хочеться, щоб у ньому було менше надзвичайних пригод, а більше свіжого повітря, якісних продуктів і просто – гарного настрою...
