Початок літа в Одесі збігся з відкриттям Третього міжнародного форуму інвестицій та інновацій. Перші два форуми запам’яталися своїми підсумками. Чи принесе нинішній «зліт інвесторів» економіці області додаткові фінансові вливання? Перший заступник голови Одеської облдержадміністрації Микола Сердюк вважає, що потрібно сподіватися на перспективи, але утримуватися від прогнозів.
Поки що в інвестиційному кліматі країни не випадає чекати потепління. 2005 року Держкомстат зафіксував суму припливу прямих іноземних інвестицій 7,9 млрд доларів. Це рекордна величина, але, на жаль, тільки на папері. 60% її, тобто 24,2 млрд гривень, або 4,79 млрд доларів, становить сплата за продаж металургійного комбінату “Криворіжсталь” фірмі Mittal Steel. Ще 1 млрд доларів дав австрійський холдинг Raiffеisen International Bank Holding за купівлю банку “Аваль”. Частка цих двох угод склала 75% від загального продекларованого обсягу інвестицій. Аналогічним маневром можна назвати віднесення до інвестицій продаж акцій українських компаній – іноземним. Тому за даними експертної групи Міжнародного центру перспективних дос¬ліджень, очолюваної Олександром Жолудем, реально наша економіка одержала “добавку” близько 2 млрд доларів. Це порівнянно з показниками 2003 і 2004 років, тобто жодного особливого зростання інвестицій у країні не спостерігається.
Проте, пошук свіжих капіталів провадиться. Прийнявши безліч гостей із ділових кіл закордоння, Одеса вкотре підтвердила, що вона має вигляд міста із європейським лицем. Інвестори, що прибули для участі у форумі, є елітою підприємництва. Тому інтерес української сторони був не в тім, щоб одержати фрагментарний капітал, як випадковий подарунок долі, а в тому, щоб укласти довгострокові контракти на великі суми. Форум поставив завдання у вигляді запитання: чим обидві сторони можуть допомогти одна одній? І тепер мусить його розв’язати...
Як сказав виконувач обов’язків Одеського міського голови Анатолій Ворохаєв, якщо кожен є коваль свого щастя, то перед тим, як кувати, потрібно мати добрий надібок. Забезпечити на майбутнє цю зав’язку ділових взаємин, із яких надалі виросте співпраця, і покликаний форум.
– Завдання місцевого самоврядування – показати потенційним вкладникам капіталів, який величезний інвестиційний потенціал має місто, – продовжив він. – Обсяг міського бюджету цього року значно перевищив один мільярд гривень. Наприкінці минулого року успішно розміщено 125-мільйонну позику. Це послугувало найважливішим кроком до відновлення кредитного рейтингу Одеси.
Одним із партнерів, що працюють на ринку нафторесурсів, для України може стати Азербайджан. Посол Азербайджану в Україні Талят Мусеїб оглу Алієв сказав, що бакинські підприємці готові вкласти інвестиції в розвідку і наступний видобуток нафти в Чорному морі, зокрема, і у водах України. Вони прихильники продовження будівництва нафтопроводу Одеса – Броди, щоб довести цю гілку до Гданська. Зараз вони активно постачають нафторесурсом, а також газом – Туреччину, через яку Азія виходить на Європу. Таким чином, умови для співпраці у сфері енергопостачань у двох континентів є. У них могла б уключитися на правах учасника й Україна. На підтвердження своїх слів Посол сказав, що вже створено робочу групу, яка з цього місяця почне організацію мережі авто¬заправних станцій на наших дорогах. Вона створюватиметься відповідно до домовленості між президентами України й Азербайд¬жану, що виступає виробником і постачальником палива.
За словами посла Білорусі в Україні Валерія Величка, його співвітчизники досить зацікавлені у провезенні через наші порти своїх калійних добрив. Їх як виробників також цікавить подальший розвиток нашого спільного ринку металу. Тому 40 млн доларів, вкладених у нього білоруськими металургами, далеко не межа.
Зі свого боку, Одеська область зустрічала потенційних інвесторів у цілковитій готовності. Кожен район представляв найкращі зразки своєї продукції в окремому павільйоні.
Сподівається на зустріч з інвестором заступник голови правління виробничої фірми “Інцукор¬-пром-К” Семен Дойко. Вона об’¬єднує Котовський, Заплазький і Червонознам’янський цукрові заводи. Усі вони мають потребу в реконструкції. Заміна застарілого устаткування, що зносилося майже на 70%, має призвести до заощадження енергоресурсів. В одержанні нового технічного обладнання можливі різні варіанти: лізинг, кредит, спільне одержання прибутку від упровадження модернових технологій. Потрібно також з метою створення власної сировинної бази вкласти капітали у виробництво буряку на довколишніх угіддях. Поки, наприклад, цукровий буряк до Заплазів (Любашівський район) привозять через триде¬в’ять земель: з Черкаської, Миколаївської, Кіровоградської, Він¬ницької областей. З такими постачаннями зростають транспортні витрати, що потім включаються у вартість цукру. З місцевих полів на переробку заводчанам надійшло тільки 25% від загального обсягу прийнятої сировини. Невже під Любашівкою на нашому щедрому чорноземі буряк не росте?
Але ж зараз, як пояснив голова правління Заплазького цукрового заводу Геннадій Казачонок, розвиваючи буряківництво, ми можемо опинитися у вигідному становищі. “Козир” у руки дає те, що в Німеччині, Франції, Голландії, Польщі кількість площ, засіяних буряком, помітно скорочено. Властиво, їхні ринки потенційно можуть стати для наших виробників цукру найширшим полем збуту продукції. Мобілізувати зусилля може приклад недавно загубленого шансу! Так, торік голландські виробники хотіли були взяти три тисячі гектарів тутешньої землі з підприємствами в оренду. Вони зобов’язалися вкласти в них капітали з гарантіями підняти в районі рівень сільського господарства. Але наші події, пов’язані з виборами, змусили їх засумніватися в стабільності перспективних відносин. Сьогодні для гарного старту потрібна інвестиційна сума, не менша за 32 млн доларів.
Інвестора чекають і на острові Зміїний. Директор підприємства “Острівне” Віктор Острогляд говорить, що там уже здано приймальній комісії причальний комплекс, що складається з “великого” і “малого” причалів. Але він усе ще не занесений до міжнародних лоцій як об’єкт, визнаний придатним до експлуатації, оскільки на нього не оформлений технічний паспорт відповідно до світових стандартів. А поки цього не відбулося, комплекс не має права бути нанесеним на жодну із судново¬провідних карт. Врешті причали є, але до них не пристало жодне судно.
Справа в тім, що оформлення документації потребує коштів, що Мінтрансзв’язку України не знаходить. Їх міг би вкласти інвестор. Привабливі пропозиції йому виникають із намірів острів’ян розвивати на Зміїному туристичну галузь, інфраструктуру, будівниц¬тво готелів і допоміжних споруд. Нарешті – забезпечити життєдіяльність мешканців Зміїного.
Реальніше діє судноплавна компанія “Укрферрі”. Як продукт, вона надала зразок морського пасажирського сервісу, за чим стоїть макроідея відродження “білого” флоту. Компанія вже втілює її, здійснюючи вантажопасажирські перевезення на придбаних нею суднах. Зокрема на теплоході “Південна Пальміра”, що регулярно щотижня робить морські круїзи за маршрутом Одеса – Стамбул – Одеса. Аншлаг пасажировмісності очікується з приходом сезону літнього відпочинку.
