18 травня в «Одеських вістях» було опубліковано статтю Івана Нєнова за назвою «Ананьївські страсті-мордасті». У ній, якщо пам’ятаєте, йшлося про скандал у приймальні голови райради Миколи Балана, внаслідок якого двоє потерпілих – депутат райради, дружина голови райдержадміністрації Ганна Сєдова та сам голова райради – потрапили до лікарні.
Автор провів власне журналістське розслідування наступного дня після пригоди. Не переказуватимемо фабулу події, що стурбувала цілий Ананьїв, а потім і область. Правоохоронні органи дадуть оцінку цьому ганебному факту. Цими днями Ананьїв став епіцентром нової пригоди, але вже з політичним забарвленням.
Минулого понеділка на сесії Ананьївської райради обговорювалося тільки одне питання – про недовіру голові райдержадміністрації В. Сєдову. З 45 депутатів на сесії був присутній 41. У таємному голосуванні брав участь 31 депутат. Ну а як усе вирішувалося – трохи пізніше.
Це модне слово – популізм
Дещо притомлений від численних виступів депутатів і від окремих зустрічей із ананьївцями, їду до Одеси й намагаюся визначити “діагноз”, що довів район до краю. І раптом ловлю себе на думці: є він, і називається цей “діагноз” модним словом – популізм.
Ви знаєте, наслухавшись усілякого, я дійшов висновку, що він типовий для багатьох політиків нашої країни, і вже можна було б, напевно, створювати ще одну – Популістську – партію. До речі, популізм – від латинського “народ”. І така партія існувала в США наприкінці ХІХ століття. Та й не тільки в США. Популістські рухи з’являлися і в інших країнах, особливо в час криз. Тож не дивно: такий неоголошений рух, споріднений демагогії, живе й у нас. Доки?.. Адже в Америці партія популістів назавжди припинила своє існування 1900 року. Схоже, що за століття популізм перебрався на українську землю, ставши для окремих представників влади головною рисою політичного іміджу.
На мій погляд, цікаве визначення цьому непересічному явищу (так-так, саме явищу) дав доктор фізико-математичних наук Б. Каценеленбаум, який вважає, що одна з форм популізму – демагогія – “створює враження правоти, не маючи за собою правди. При такому розумінні демагогія перебуває між логікою та неправдою. Від логіки вона відрізняється тим, що використовується для обстоювання неправильного судження, від неправди – тим, що демагог не формулює це судження, а лише підводить до нього слухача, доручаючи тому самому обманювати себе”. Погодьтеся, як часто ми з вами залишаємося обманутими брехливими обіцянками, навмисним перекрученням фактів...
Пишу про це не випадково. Бо в невеликому містечку Ананьїв зіткнувся зі зразками популіст¬ських ідей. І як наслідок – на сесії прозвучали два переконливі акорди. Але про це – наприкінці статті…
Щуку кинули у річку
До сесії двічі засідали постійні комісії, – а їх шість, – і президія райради. Двічі вивіряли кожну претензію на адресу голови райдержадміністрації В. Сєдова. Готувалися ретельно. І з доказовими фактами вийшли на сесію. Ось тільки окремі уривки з виступів голів постійних комісій:
Едуард Дубосарський, голова пос¬тійної комісії з АПК: “Влада брала на себе благі наміри. Влада зобов’язувалася бути чесною, справедливою, з чистими руками, нести відповідальність за долю кожного ананьївця, боротися зі злочинністю... На кожному засіданні Володимир Сєдов залякував: “Це вам не минеться!..”, а під час виборів самі платили виборцям гроші, організовували провокації на адресу лідерів Народної партії, у травні була сфабрикована “нашоукраїнцями”, соціалістами та бютівцями ще одна провокація. А зовсім недавно на дверях приймальні голови райради великими буквами написали – ВОР...”.
Зізнатися, коли їхав на сесію, дав собі слово – не згадувати жодної партії, бо, по-перше, вже набридли ці партійні розбірки від верху до низу, а по-друге, давно настав час (про це і наш Президент говорив) оцінювати посадовців не за партійними ознаками. Але, на жаль... доводиться, бо в залі запанувала звична боротьба меншості з більшістю – представників різних партій.
А завершив свій виступ голова постійної комісії побажанням успіхів Володимиру Сєдову на виборах у мери міста... У цю мить у залі пробіг гомін. В повітрі витали питання: а чи треба? А навіщо? Для чого?
Спало на думку: чи доцільно, знаючи, що на сесії обговорюватиметься питання про недовіру до першого керівника адміністрації (до речі, його завчасно було про це сповіщено, але, перебуваючи в Ананьєві, мотивуючи тим, що перебуває у відпустці, він на сесію не з’явився) балотуватися на цю високу посаду серед іще 16 кандидатів? Але, як то кажуть, це справа особиста і непротизаконна. Тільки як щодо самокритичності? Але це вже з питань моралі та виховання. Пам’ятаєте? Не києм, то палицею…
Володимир Рончковський, голова постійної комісії з питань законності: “У районі зростає злочинність, особливо серед дітей. На 1000 мешканців – 50 злочинів. Правоохоронні ж органи, особливо райпрокуратура, були втягнені в політичні розслідування, і навіть – у переслідування…”.
Сергій Бакума, голова постійної комісії з питань промисловості: “За темпами виробництва Ананьїв посідає 32 місце в області…”. Він наголосив, що промисловим виробництвом адміністрація, як і багатьма іншими народногосподарськими проблемами, не займалася. Самі тільки розмови, гасла, обі¬цянки…
Вікторія Кузнецова, голова постійної комісії з гуманітарних питань: “Усе, що діється в Ананьєві, показово для загальної ситуації в країні… З кадрами треба працювати, навчати, добирати їх не за “кольором”, а за професійними якостями…”.
Наталя Ключко, голова постійної бюджетної комісії: “За підсумками роботи першого кварталу цього року район опустився на 26-те місце. За надаванням послуг населенню ми на 29-му місці... Велика заборгованість за РЕМом, недобір до бюджету району становить 3 млн 470 тис., і багато ще що. Під сумнівом фінансування будівництва школи на 1-й дільниці, а було обіцяно 2 млн гривень. Зволікається фінансування з обласного бюджету реконструкції райлікарні на суму 350 тисяч… Інвестори бояться вкладати гроші в розвиток нашого району…”.
Павло Маковецький, голова пос¬тійної комісії з питань регламенту, розвитку місцевого самоврядування, гласності та депутатської діяльності: “Авторитет влади має спиратися на владу авторитетів… Сєдов дав велике інтерв’ю в нашій газеті, у якому обіцяв, що за півроку Анань¬ївський район буде невпізнанним. Кілька разів збиралася політрада в адміністрації, на якій вирішувалося питання про водопостачання міста – а води досі немає. Такий політичний метод Сєдов упровадив у розв’язання багатьох економічних проблем… За допомогою прокуратури провадяться санкціоновані та несанкціоновані перевірки, деякі керівники були доведені до того, що довелося їм переїжджати до інших районів... Перший керівник адміністрації не зустрічається з керівниками підприємств і організацій… не зустрічається з працівниками… Вибори показали хто є хто… Сєдов вибори про-грав…”.
Найліпший метод захисту – напад
Федір Кузя, депутат райради, перший заступник голови райдержадміністрації, а нині виконувач його обов’язків, говорив загальними фразами, коротко, і зачитав протест на ім’я Президента України, Генпрокуратури та до багатьох інших інстанцій від імені та за дорученням депутатів “нашоукраїнців”, соціалістів і бютівців, що становлять меншість у райраді. Такі заяви вже не раз відправлялися у різні інстанції області та країни. Щоб не повторитися, навмисно не посилаюся на зміст протесту з приводу “несправедливого” ставлення до Володимира Сєдова. Про такі факти говорилося в моєму першому матеріалі, наприклад, у наведеній заяві голодувальників біля стін адмінбудинку райдержадміністрації та райради. Якщо пригадуєте, його прихильники дуже швидко припинили самокатування.
Іван Рирмак, депутат райради, соратник Федора Кузі, заступник голови райдержадміністрації. Все, про що говорили депутати перед тим, ним спростовувалося. В залі дружно сміялися, коли він промовляв про те, як треба поважати представника Президента України в Ананьївському районі, “президентську владу на Ананьївщині”. І взагалі, за його словами, показники в районі все поліпшуються та поліпшуються. Але ж за рейтингом Ананьївський район із шостого місця в області стрімко перекочував на 26-те. “Забув” про це Рирмак, “забув” і про те, що облдерж¬адміністрація на колегіях двічі визнавала роботу Ананьївської райдержадміністрації незадовільною.
Валентина Мудрик, депутатка райради: “Вам бракує мужності, щоб визнати: В. Сєдов – випадкова людина в керівництві району. Що можна було на цій посаді від нього очікувати? Ви знаєте, що він не має досвіду управлінської роботи і життєвого досвіду – теж... Сєдов вибори програв. Який авторитет він має для підтримки лінії Президента?.. Всі знають, як він упереджено взявся за своїх опонентів: усіх до в’язниць тощо. Ми дожили до того, що без міліції та прокуратури не можемо спокійно провадити сесії районної ради. Хто може сказати, що конкретного для району зробив Сєдов? Чи допоміг він селянам насінням, паливом, технікою, кредитами?.. Уся його енергія спрямована на пошук так званих бандитів і фальсифікаторів виборів, проте чому ж за півтора року жодної справи не доведено до суду?.. Йому соромно, і тому він сьогодні відсутній…”.
Хто дивиться на всіх крізь окуляри підозри, тому ввижається гусінь навіть у кислій капусті…
Голосування на сесії за відомим вам питанням проходило прозоро, у присутності всіх. Секретар лічильної комісії показувала депутатам і запрошеним кожен бюлетень, засвідчуючи, що фальшивок немає. Їй (В. Кузнецовій) із зали хтось кинув репліку: “Чистими руками?..”, що часто звучить в промовах керівника району. Всі, звичайно, підтекст зрозуміли. Лічильна комісія оголосила протокол № 3, у якому значилося, що недовіру голові райдержадміністрації висловили 31 депутат із 41 присутніх на сесії (а всіх депутатів обрано 45). Здавалося б, усе зрозуміло. Але Іван Рирмак (до речі, не можна не відзначити його відданості В. Сєдову) висловив бажання знову на очах у всіх депутатів перевірити кожен бюлетень: а раптом десь зайву галочку поставлено?.. Його прохання миттєво було задоволено. В тиші, що настала, він уважно розглядав кожен бюлетень. Але, на жаль, змушений був визнати зайвою свою недовірливість...
І ще один епізод із цієї ж опери. У коридорі адмінбудинку до початку сесії я привітався з Ганною Сєдовою, однією з героїнь статті “Ананьївські страсті-мордасті”. Не відчувши особливої радості в її голосі, я почув на свою адресу звинувачення – мовляв, у статті я обдурив читачів, допустивши образливу неточність, і тепер людина, що її не вдаряла, може подати на неї в суд... Проте я нагадав їй, що записував на диктофон нашу з нею розмову в лікарняній палаті, де вона, за її словами, лежала з діагнозом – струс мозку. У відповідь почув: “У мене теж є запис. Він зберігається в моєму мобільному телефоні...”.
“Нівроку!”, – подумалося. Виявляється, Г. Сєдова, зі струсом мозку, записувала нашу з юристом редакції розмову з нею. Погодьтеся, чимось тут відгонить…
Останній акорд сесії
Про передостанній ви вже знаєте – підсумки голосування. А останнім був відеофільм, що документально зафіксував виконання “благих намірів” політради райдержадміністрації стосовно долі Ананьївського військового містечка. Його демонстрували до початку голосування. На тлі жалобної меси Моцарта “Реквієм” на контрапункті йшли відеокадри: доглянуті будівлі військового містечка травня 2005 р. і цілком або частково зруйновані – травня 2006 р. Це як наочний приклад розв’язання політичним методом соціальних і економічних проблем у районі. Мабуть, цей фільм і став однією з найпереконливішіих оцінок “діяльності” голови Ананьївської райдержадміністрації. Чи відрізняється ця оцінка від оцінки Георгія Арабаджи, заступника голови облради, що брав участь у роботі сесії? Ось що він сказав: “Усе, що сталося сьогодні – своєрідний стин усього нашого сус¬пільства. І це не перший випадок в області, який, на жаль, як у дзеркалі відбиває ту ситуацію, що загалом складається в нашій державі, починаючи від парламенту й закінчуючи цією глибинкою Одеської області. Передусім ми бачимо ті моменти, що пов’язані з реформуванням управління в державі. Одна з причин такої ситуації – те саме питання: треба реформувати систему управління чи не треба. Реформування влади сьогодні показує, що знизу починається прояв таких от некоректних ситуацій, що створені самою державою... І демократичність нашого суспільства виражається в тому, що люди самі знизу починають ворушити ці проблеми та шукати шляхів їх розв’язання, не чекаючи реформування, яке має бути законодавчо оформлене.
Друга проблема – якісний добір кадрів, їх вишкіл… І тоді, “напевно, не було б сесії з таким порядком денним. Тим більше, що негативну оцін¬ку діяльності Ананьївської райдержадміністрації неодноразово давав на нарадах і губернатор області. Сила управління полягає ще й у тім, щоб невдаха зробив висновки і гідно полишив посаду, а новий керівник врахував уроки свого попередника… За те, що сталося, повинні взяти на себе провину й керівники області, що знали про те, що діється в районі…”.
Р.S. У попередній статті я обіцяв розкрити вам одну журналістську таємницію. Тоді, у травні, я запитував те саме в багатьох ананьївців: «Якби у вас сталася якась серйозна проблема, куди б ви пішли по допомогу: до райдержадміністрації чи до райради?». Деякі люди відповідали: «Нікуди». Але більшість відповіли: «Тільки до райради! Там можуть вислухати, там можуть допомогти»…
