Телефонний дзвінок перериває перший сон. Василь Андрійович звично знімає слухавку. На другому кінці проводу по-діловому повідомляють, що “швидка допомога” привезла із села жінку з кровотечею.
– Зараз буду, – коротко відпо¬відає В.А. Поліщук.
І вже через кілька хвилин він надає невідкладну допомогу хворій. А о восьмій ранку починає обхід саме з тієї палати, де лежить нічна пацієнтка. Тільки переконавшись, що все гаразд, прямує на прийом у жіночу консультацію, де на нього чекають хворі та вагітні. Їх попередньо вже вислухала, записала, за необхідності, направила на аналізи акушерка Н.М. Кучинська. Надія Максимівна має величезний досвід роботи, добре знає і любить свою справу. До кожної жінки уважна й терпляча, бо без цього тут не обійтись ні медичній сестрі, ні лікарю.
На сьогоднішній день за штатним розписом, враховуючи обсяг роботи, в Савранській ЦРЛ має бути 4,5 ставки лікаря акушер-гінеколога. Фактично тут працює двоє. А коли хтось йде у відпустку, чи їде на курси, залишається один на все це ко¬пітке господарство.
Та часто й відпустку чи вихідний спокійно відбути не вдається. Районний акушер-гінеколог, завідувачка гінекологічного відділення Анна Василівна Мала, будучи у законній відпустці, спокійно замикала хату, збираючись поїхати в гості. Пролунав телефонний дзвінок. Коли чоловік побачив, що ключ повертається у зворотньому напрямі, зрозумів без слів – за¬планована поїздка відкладається. І він не помилився. Незважаючи на травневі свята і відпустку, дружину терміново викликали у відділення. Там вже готували операційну. Залишили свої справи й завідувач пологового відділення Василь Андрійович Поліщук, й операційна сестра Людмила Вікторівна Євтюкова.
...Тривожний тупіт ніг по коридору стихає. Владна команда чергової медсестри: “Тихо. Йде операція!” В цю мить всі троє стали єдиною командою, в руках якої було два життя. Затаїли подих й усі пацієнти, які в той час перебували у відділенні. Напруження цього відповідального моменту передалось і їм. І лише тоді, коли тишу “прорізав” перший крик новонародженого, полегшено зітхнули. Та тільки не лікарі. Випадок був важким, і їм ще належало вести боротьбу за життя матері. Врешті все завершилось благополучно. Напруження почало спадати. Лікарі втомлені, майже виснажені, але щасливі зайшли до ординаторської. Раділи всі. На світ з’явилась ще одна людина. До речі, за перший квартал поточного року в районі народилось 43 малюки. Торік за такий же період було 33.
Пологове закрите для всіх, крім медперсоналу. Для кореспондента роблять виняток, але попередньо перевдягають згідно з усіма установленими правилами: халат, марлева пов’язка, на ноги – бахили. Один знімок, і швиденько – за межі цього приміщення. В пологовому відділенні, як і в гінекологічному, виняткова чистота і порядок. Всі медпрацівники атестовані і мають вищу та першу категорії. Щорічно підвищують свій професійний рівень на курсах, читають медичну літературу, періодику, яку передплачують на відділення. Про сумісне утримання матері та новонародженого малюка теж колись дізналися із медичних новин. Тепер це реальність і для Саврані. У відділенні всі палати одномісні. В них матері перебувають разом із своїми немовлятами. А.В. Мала розповідає, що це позитивно сприяє протіканню післяпологового періоду у матерів і перших днів самостійного життя малюків.
– У нас майже немає післяпологових ускладнень, – говорить Анна Василівна. – Хоча багато чого не вистачає. Матеріальна база дуже бідна. За 24 роки, впродовж яких я тут працюю, спалахів групового захворювання через внутрішньолікарняну інфекцію не було. Це, звичайно, добре, але Анна Василівна більше говорить про проблеми, з якими доводиться стикатися щоденно.
– Значно ускладнює роботу те, що наш район віддалений від обласного центру. Та це вже не виправиш. Згідно з Конституцією, у нас медичне обслуговування вважається безкоштовним, а насправді хворі повинні самі купувати ліки та все інше для лікування. Це дуже засмучує. Чесно скажу, що іноді навіть соромно подавати список для придбання всього необхідного вагітній жінці. Та що поробиш – такі реалії нашого життя.
Через відсутність в ЦРЛ реанімаційної та інтенсивної палат чимало хворих доводиться направляти до обласної лікарні. Не вистачає спеціалістів-лаборантів, які б провадили спеціальні обстеження вагітних. Таких жінок теж доводиться направляти до медичних закладів Одеси.
Знаючи, що проблема медичних кадрів у Савранському районі пов’язана і з відсутністю житла, звертаюсь до голови РДА Миколи Миколайовича Базея з таким запитанням:
– Що робиться місцевою владою для її вирішення?
– Сьогодні вже з бюджету району виділено кошти для придбання трьох квартир медикам. Дві вже куплено. Третю буде придбано найближчим часом. Вирішується питання отримання 286 тисяч гривень з бюджету розвитку області на ремонт приміщень ЦРЛ. Дещо робимо і для сільських медичних установ. Так, у січні цього року отримали повний комплект медичного обладнання Дубинівський, Неділківський ФАПи, Бакшанська та Полянецька сільські лікарняні амбулаторії.
Приємно, що місцева влада відгукується на потреби закладів охорони здоров’я, а медпрацівники свою справу роблять добре. Медичні сестри Алла Анатоліївна Пиць, Ольга Павлівна Питель, Катерина Іванівна Маєвська та Майя Олександрівна Руда кожного підтримують добрим словом, доброю порадою. Напевне, тому одна дівчинка, коли її виписували, сказала: “Люди тут такі хороші, що й додому не хочеться...”
