Сьогоднішні гості редакції «ОВ» – люди досить відомі не лише у професійних колах. Громадська діяльність лікарів Людмили Будяк та Валерія Запорожана завжди привертала нашу найпильнішу увагу. І абсолютно не випадково на останніх виборах вони одержали депутатські мандати: Людмила Сергіївна – Одеської обласної, а Валерій Миколайович – Одеської міської ради. Напередодні професійного свята медпрацівника Л.С. Будяк та В.М. Запорожан розмірковують про найактуальніші проблеми охорони здоров’я, шляхи їх вирішення із урахуванням можливостей, які надаються депутатським статусом.
ЗМІНИТИ СИТУАЦІЮ НА КРАЩЕ
Головний лікар Одеської міської дитячої лікарні № 1 ім. академіка Рєзніка Людмила Будяк – професійний керівник у найкращому розумінні цього слова. Вміння працювати в екстремальній ситуації, ухвалити правильне рішення в умовах постійно мінливих обставин – це Людмилі Сергіївні було властиве завжди. А ще вона – чудовий лікар. Саме тому й депутатство в обласній раді, і обрання її головою про¬фільної депутатської комісії – дуже серйозний імпульс для розвитку охорони здоров'я в регіоні. Притому ситуацію в цій галузі Людмила Сергіївна оцінює досить реалістично й об'єк¬тивно.
– Ми стоїмо на порозі реформування охорони здоров'я, – говорить вона. – Система охорони здоров'я в нас ще побудована за со¬ціалістичного ладу, а економіка вже давно ринкова. І так, як сьогодні живе охорона здоров'я, далі жити не може. Вважаю, що для зміни ситуації й реальної допомоги людям потрібно налагодити надання медичної допомоги на досить високому рівні. Поди¬віться статистику: смертність зростає, притому не тільки в літньому віці, але й серед людей досить молодих.
Швидку й невідкладну допомогу треба надавати на найвищому рівні, а не на сьогоднішньому, якщо можна так сказати, фельдшерському. Ми можемо змінити ситуацію, адже в регіоні багато заможних людей, які могли б перейнятися цією проблемою й допомогти у її вирішенні. Адже допомога має бути надана протягом перших шести годин, а вона надається після 24 годин. Це ненормально.
Хочу сказати й про матеріальну базу, яка відстає від вимог сьогоднішнього дня: починаючи від наркозно-дихальної апаратури й закінчуючи разовим інструментарієм. Ми сьогодні живемо в оточенні епідемій туберкульозу, ВІЛ, пташиного грипу. І, звичайно, лікувальні установи не мають бути джерелом зараження людей.
Хочу сказати ще про одне – про кадри. Професія медика стає менш престижною. Але в усьому світі ця праця добре оплачується. У нас же люди працюють у дуже важких умовах і одержують неадекватну витраченим зусиллям зар¬плату. Це становище потрібно терміново змінювати, особливо в сільській місцевості, де, крім усього іншого, далеко не ідеальні житлові й побутові умови.
Тобто проблем в охороні здоров'я дуже багато. Вирішувати їх потрібно разом із міським та обласним управліннями охорони здоров’я, із залученням представників різних відомств і, звичайно, сер¬йозного фінансування. Впевнена, що нам вдасться змінити ситуацію на краще.
МЕДИК – ПРОФЕСІЯ ОСОБЛИВА
Валерій Запорожан – академік, ректор Одеського медичного університету, впевнений, що депутатство в Одеській міськраді допоможе йому вирішити життєво важливі для міста й регіону соціальні проблеми. Тим більше, що досвід у цьому напрямі в ректора й колективу, який він очолює, є, а депутатам-медикам сам Бог велів, вважає В.М. Запорожан, – вирішувати проблеми тих, хто в силу певних причин виявився на узбіччі життя.
– Ми робимо дуже багато того, що формально не є обов'язком університету, а громадським, моральним, громадянським обов'язком його працівників – розповідає Валерій Миколайович. – Наш університет взяв шефство над дитячими притулками в Одесі й Ізмаїлі. Працівники де¬кількох кафедр регулярно зустрі¬чаються із цими дітьми, займаються з ними фізкультурою, обстежують їх, лікують. Ми передаємо до притулків медикаменти, спортивне спорядження, постійно спілкуємося з дітьми, вони до нас вже звикли. Ми для них – рідні, близькі люди.
Не так давно ми залучили до нашої роботи в притулках обласну організацію Партії регіонів. Відбулася зустріч із дітьми, вручення їм солодких подарунків. Було виділено кошти на придбання одягу, взуття, усього необхідного для притулків.
Медик – професія особлива, адже саме її представникам як нікому іншому доводиться відчувати чужий біль. Внаслідок цього ми постійно опиняємося там, де наші знання, вміння, професійні якості найпотрібніші.
Приклад цього – наша допомога людям похилого віку. На жаль, сьогодні багато форм допомоги старим – платні. Це практично вся стоматологія, у результаті чого літні люди або змушені вишукувати завеликі для них суми, або (що відбувається значно частіше) ходити без зубів. У нашій університетській клініці медична допомога старим надається безкоштовно. Більше того, ветерани війни, які проходять там лікування, безкоштовно харчуються й забезпечуються медикаментами.
Крім того, у нашому вузі – єдиному в країні – студенти закріплені за сім’ями людей похилого віку, які потребують сторонньої допомоги. Вони не тільки контролюють процес лікування, якщо треба, роблять уколи й різні мані¬пуляції, але й закуповують старим продукти, допомагають у вирішенні побутових проблем. Я впевнений, що це конче потрібно для виховання студентів.
Великою популярністю користується газета, яку ми випускаємо, вона називається «Його величність пацієнт». Ця газета виходить регулярно, розповсюджується в місті й області.
У ній – консультації медиків з найактуальніших проблем, про¬філактики багатьох захворювань. Розповсюджується ця газета через ради ветеранів, соціальні служби. Вважаю, що можливості, які мені надає депутатська діяльність, допоможуть провадити цю роботу із ще більшим розмахом. Більше того, депутатство дає можливість запровадити в життя низку моїх планів щодо допомоги одеситам та мешканцям регіону.
І ще. Чого гріха таїти: нерідко низка змін, проведених нібито з користю для громадян, насправді ніякої користі не приносять. Не маючи депутатського статусу й можливостей, які він надає, неможливо було повноцінно перешкоджати впровадженню у життя рішень, які приносять людям реальну шкоду. Те, що в нас якась кількість депутатів міськради – медики, вселяє в мене певний оптимізм. Сильна команда професіоналів високого класу, я впевнений, зможе розв'язати найскладніші проблеми. Більше того, працівники й студенти університету зараз не тільки пропонують свою допомогу, але й зроблять кілька цікавих пропозицій, які, я впевнений, поліпшать якість медичного обслуговування мешканців регіону.
Сьогодні ми створюємо банк даних і розробляємо досить цікаву програму. Притому, якщо ра¬ніше реалізовувалися тільки обласні програми, то тепер, я впевнений, ми реалізуємо й програми, що потрібні місту. Це мій депутатський і громадянський обов'язок. Звичайно, і я сподіваюся на це, уся ця діяльність відбуватиметься у найтіснішому контакті із міською владою. Адже в цьому – запорука успіху будь-якого починання.
