Духовність учитель, художник, засновник музею

Вишуканими пейзажами та натюрмортами прикрашені стіни двоповерхового приміщення Новоселівської ЗОШ І-ІІ ступенів Любашівського ра¬йону. І, звичайно, не копіями маститих художників, а самобутніми, не менш талановитими, витворами сільського педагога, вчителя математики Сергія Васильовича Мироненка. Впродовж багатьох років створює він свої полотна, які, вийшовши з-під пензля майстра, розлетілися по білому світі. Звичайно, що частину його картин дбайливо зберігають у своїх оселях вдячні колеги. Нещодавно сільський митець влаштував у школі свою чергову персональну виставку, де представив широкому загалу пейзажі рідної Новоселівки й барвисте мереживо квіткових натюрмортів.

Пропрацювавши понад десять років директором школи, Сергій Васильович був ініціатором створення шкільного історико-краєзнавчого музею. З раннього дитинства він приохотився до збирання старожитностей. Так, під час випасання овець він відбирав у ярах та вибалках вимиті весняними водами черепки та кремні. Все добро зберігав на горищі хати. Туди згодом перекочували різний череп’яний посуд, прядки, патефон, тощо. Й сьогодні, коли відійшли у небуття речі повсякденного селянського вжитку ХІХ – ХХ століть, учні мають чудову нагоду оглянути жорна, ціпи, рубелі, жарові праски, прядками, макітрами. Різноманітні полотняні рушники, вишиті бабусями та прабабусями, вишиті нитками картини та костюми прикрашають музейну кімнату. Вигуки захоплення викликає у відвідувачів патефон, який близько ста років тому був єдиним механічним музичним дивом на селі. Дивує він сьогодні і нас, обізнаних з комп’ютерною технікою та компакт-дисками.

Чільним у музеї став стенд, присвячений Великій Вітчизняній війні, на якому відображені пам’ять про полеглих земляків та трудові будні повоєння.

Втішно, що не бідніє наша земля талановитими людьми та безкорисливими ентузіастами, які творять красу для нас і наших нащадків.

Выпуск: 

Схожі статті