Микола Кучерявий, Новогеоргіївський сільський голова:
– Я працюю сільським головою з 1983 року. Вважаю, що політична реформа вкрай необхідна. Зосередження владних повноважень в одних руках дасть можливість розвиватися селу, акумулювати і виділяти на його потреби необхідні кошти поза залежністю від будь-яких симпатій або антипатій.
Приклад нашого Ананьївського району сумнівів у тому не викликає. Донедавна влада – райдержадміністрація і райрада – не могли знайти спільної мови. А оскільки у нас район сільськогосподарський, то це насамперед відчували села. Чимало проблем виникало і в тих, хто працює у промисловості.
Політреформа, вважаю, потрібна і з тих міркувань, що зможе відчутно змінити ситуацію в селі. Крім підпорядкування одному органові (без смикань у той або інший бік), я вірю, з’являться кошти, якими зможе розпоряджатися сільська влада. Сподіваюся, що розв’яжеться питання підпорядкованості сільських клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, шкіл. Сьогодні вони підлеглі і сільраді, і курируючим структурам у районі – райвідділу освіти, відділу культури, головному лікареві. Це двовладдя не дає людям нормально працювати: адже з’ясувати, хто начальник і кому підкорятися, часом дуже нелегко.
Дуже важливе значення для мене, як сільського голови, має питання розподілу коштів. Після реформи всі колгоспи розвалилися. Сьогодні на території села – 2 сільгосппідприємства. Вони приватні. Якщо раніше у колгоспі можна було попросити трактор і зробити все необхідне для села, то й тут ніхто у допомозі не відмовить. Але за гроші. А де їх взяти? Адже їх невистачає в бюджеті сільради.
Або ось, наприклад, викликають сільського голову в район або самому потрібно з’їздити туди у справах. Але грошей на це у нашому бюджеті сьогодні не передбачено. Є села, де будували автобан, розвалили дорогу, і автобусне сполучення між цим селом і районом взагалі відсутнє. Припустімо, мені потрібно до Ананьєва. Таксі ходить лише у базарні дні – середу, п’ятницю і неділю. Доводиться підлаштовуватися під графік.
І ще одна проблема. На відрядження сільраді виділили 600 гривень. Цього року до нас на роботу прийшли новий секретар і новий бухгалтер. Поїхали на курси до Одеси, у результаті витратили близько 500 гривень, по 250 на кожного. На рік залишилося 100 гривень на п’ять чоловік, які працюють у раді.
За які гроші їздити і розв’язувати необхідні селянам питання? Звичайно, для оперативності нам потрібен власний транспорт, а його немає. Я кілька разів можу сусіда попросити відвезти мене до Ананьєва, він не відмовить. Але ж він купує бензин за свої гроші і нічим мені не зобов’язаний. Як бути в такій ситуації?
Не можуть не хвилювати і суто соціальні проблеми. На сьогоднішній день у нашому селі – одна з найкращих шкіл району. Але дитячого садка немає. Для дітей-п’ятиліток організували окремі заняття, для підготовки до школи. А як бути з іншими малятами? У чому вони винні? Для них би садок... І новий будинок для цього споруджувати не потрібно, школа велика, двоповерхова, все можна розмістити на її базі, але і на ці невеликі витрати в сільраді немає коштів. Райвідділ освіти ж піклується про всі школи одразу, ділячи отримане буквально по крихтах, латаючи дірки.
Або ось ситуація з ФАПом. Завезли ми туди дрова, зробили ремонт. Тепло у приміщенні, чисто і добре – і це все. Чому? А що може зробити наш фельдшер, якщо у нього навіть бинтів немає? Подивиться, поставить діагноз, а що далі? Купувати необхідне за свою невелику зарплату чи доручати це робити пацієнтам?
А була б доведена до завершення політреформа, ми б запланували у бюджеті конкретні кошти, і проблем, подібних до вищезгаданих, просто б не виникало.
