13 лютого 2007 року під № 3165 зареєстровано проект Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Це особливий вид спеціальних економічних зон. Мета їх створення – сприяти розвиткові нової техніки і високих технологій.

– В цілому такий науково-виробничий комплекс дозволяє якнайшвидше впроваджувати новітні розробки, необхідні для системи господарювання, – говорить генеральний директор Одеського регіонального центру інновацій та інвестицій Володимир Марченко. – Це особливо актуально у зв'язку з тим, що Україна вже понад 10 років не може вибратися з економічної кризи. За цей час відбулися процеси, що призвели до занепаду промислові підприємства. Основні фонди і технології безнадійно застаріли, а від цього страждає і якість виробів. Крім того, продукція, яка випускається в Україні, енергомістка і не може бути конкурентоспроможною за цінами. Надія на рятувальні в таких випадках інвестиції значною мірою знижується через те, що методика залучення чужих капіталів так і не може спертися на гарантований правовий захист. Немає також необхідного у таких випадках прозорого і зрозумілого механізму оподатковування, продекларованих пільг і навіть загального режиму сприяння.

Закінчуючи коротку характеристику індустріальної ситуації Володимир Марченко додав, що стан наукомістких галузей близький до прірви, з якої буде нелегко вибратися. Наприклад, виробництво радіоелектронної і телевізійної техніки, дуже важких складових промислового потенціалу України, у порівнянні з 1991 роком скоротилося на 95 відсотків. Це ставить її національну безпеку під загрозу, вважає В. Марченко.

Проте, він високо оцінює можливості Одеської області. Це не лише її вигідне для виходу на різні сектори світового ринку геополітичне розташування. У нас у радіоелектронній галузі достатньо фахівців високої кваліфікації. Особливо представників спеціальностей, без наявності яких розвиток національного економічного потенціалу був би неможливим. Наприклад, наші програмісти сильні нестандартним баченням шляху досягнення поставленої мети. Тому вони можуть братися за такі завдання щодо проектування, що від вигідних замовлень може не бути відбою. Як говорить В. Марченко, сьогодні їх на іноземні фірми в Одесі працюють майже 3 тисячі чоловік. Величезна у нас також і місткість ринку.

Залишається лише шкодувати, що ці пріоритети створюють в основному теоретичну привабливість України і нашої області для інвестора. При цьому В. Марченко відзначає, що хоча в сфері високоточних і електронних виробництв кадри збереглися, необхідно об'єднати їх у певній структурі. Так, у 1991 році на Одещині діяло 29 підприємств радіоелектронного профілю, на яких працювало 28 тисяч чоловік. Проте розпочалася повальна приватизація, яка "з'їла" українську радіоелектроніку. На сьогоднішній день підприємств цього профілю залишилося лише 5% від попереднього потенціалу. Одночасно відчувається відсутність точної вимірювальної апаратури, експериментальної наукової бази. Старіють лабораторії, устаткування, методики досліджень, зрештою, сходять з виробничої арени і самі виконавці і розробники. Що ж робити?

– Виходом з тупика може стати створення кількох технопарків у кількох регіонах країни. Як говорилося, Одеська область має безліч переваг, щоб стати таким полігоном модерну, – стверджує В. Марченко.

Крім робочої сили, тут є транспортна мережа, територія для розташування сучасних виробництв радіоелектроніки. Тут є також відповідні навчальні заклади, центри інновацій та інвестицій, і, що дуже важливо, зацікавленість обласної і регіональної влади у створенні технопарку.

Він може бути створений за класичним прототипом так званої Силіконової долини, яка діє майже 70 років на території штату Каліфорнії у США. Її історія теж починалася з інвестицій у розвиток радіоелектроніки. Сьогодні тут діють 140 провідних світових компаній, що працюють в галузях радіоелектроніки, програмного забезпечення, біотехнології та інших високотехнологічних сфер. І, найголовніше, 90% інвестицій у Силіконову долину надходить з федерального бюджету США. І тільки 10% – від приватних інвесторів.

Не менш повчальна історія такого ж аналогу в Індії, що об’єднує міста Бангалор, Пуну і Хайдарабад. Подібна ідея здійснюється у Туреччині.

– Таке фінансування дивне лише на перший погляд, тому що для нас незвичне. Проте світ довів, що вкладання грошей в найкращі "голови", інвестиції у прогресивні ідеї, оправдуються сторицею, – говорить В. Марченко.

Що ж стосується Одеського технопарку, то проект закону про його створення на нашій землі, одержав підтримку Одеської облради та Одеської облдержадміністрації, а також Кабінету Міністрів України. Залишається лише чекати і вірити, що депутати Верховної Ради України затвердять запропонований ним на розгляд законопроект. В. Марченко переконаний, що його ухвалення і подальше фінансування дозволить найефективнішим чином залучити в область великих іноземних інвесторів, які зможуть працювати з усіма підприємствами радіоелектронного профілю України. Перспективним напрямом розвитку майбутнього технопарку стане виконання замовлень на виготовлення електронних блоків, а також вузлів для авіаційної промисловості, залізничного й автомобільного транспорту нового покоління. Навіть на перших етапах це допоможе залучити 100 млн доларів і створити перші півтори тисячі робочих місць.

Від проекту до затвердження – один крок. Чи стане він першим у дорозі в тисячу миль? Адже Закон "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" одразу зобов'яже виділити з держбюджету 20% коштів, необхідних на облаштованість технопарку.