Будь-який населений пункт можна порівняти із живим організмом. Одні ростуть і розвиваються, інші – дрібніють, втрачають життєві сили. Але подібний процес не може бути зовсім стихійним. Про те, як протікає він на території Одеської області, нашому кореспондентові розповів завідувач відділу з питань адміністративно-територіального устрою, регулювання земельних відносин і використання природних ресурсів секретаріату обласної ради Є.В. СМОЛЕНСЬКИЙ.
– Євгене Васильовичу, яка процедура зміни кордонів населених пунктів в Одеській області?
– Порядок зміни та установлення кордонів адміністративно-територіальних утворень визначено розділом 7 Земельного кодексу України. ВОдеській області процедура така ж, як і у всій Україні, і передбачає кілька етапів.
Перше – це коригування або розробка Генерального плану населеного пункту, що є основою для визначення площі майбутнього населеного пункту або території того села, кордони якого змінюються.
Наступний крок – це розробка проекту землевпорядкування щодо встановлення або зміни кордонів населеного пункту. В обов’язковому порядку він узгоджується із місцевими радами, районними службами – архітектурною, землевпорядною, санітарною, природоохоронною, а також обласним управлінням охорони нерухомих об’єктів культурної спадщини. Крім цього, проект проходить державну землевпорядну експертизу, він має бути схвалений сесією районної ради, районною та обласною держадміністрацій і затверджується рішенням сесії облради. Це коли йдеться про села та селища міського типу. Що стосується міст, то їхні кордони встановлюються й змінюються лише Верховною Радою України.
– Як бачимо, процедура досить складна... Скільки ж часу вона займає?
– Не менше року. Але ж це дуже відповідальне питання. Повторюся, необхідне узгодження у відповідних радах. А нашим чинним законодавством передбачено, що такі узгодження розглядаються винятково на сесіях. Не можна ж сесії проводити щодня... До того ж, якщо населений пункт межує із іншим селом, то потрібне узгодження і в цій суміжній раді. Це необхідно, щоб потім не було взаємних територіальних претензій.
– Крім витрат часу, є ще й фінансові. А наскільки дорого обходиться така процедура?
– Допустимо, коригування Генерального плану населеного пункту обходиться орієнтовно до 100 тисяч гривень. А часу йде ще більше, аніж при процедурі зміни кордонів населеного пункту. Тому що, крім служб, які я вже називав, коригування Генплану розглядається ще й містобудівною радою облдержадміністрації. Це дуже впливовий орган. Вже після цього рішення Генплан затверджується сесією селищної або міської ради.
– Які при цьому виникають проблеми, складнощі й на якому етапі?
– Я не можу виділити якийсь один проблемний етап, складнощі можуть виникнути з різних причин. Наприклад, коли затверджувалися кордони міста Одеси, то розширення йшло за рахунок суміжних сіл, де теж мали якісь розрахунки на відповідні території, тому виникали складнощі.
Ще один приклад. Нещодавно розглядали зміну кордонів смт Таїрового. Виявилося, що частина його територій є землями історико-культурного призначення, про що й заявило обласне управління охорони нерухомихоб’єктів культурної спадщини. Тому на останній сесії депутати чітко відзначили, що розширення провадиться за умови виконання зобов’язань щодо охорони цих пам’яток.
– Які плюси й мінуси дає розширення кордонів населених пунктів області?
– Взагалі ж великих мінусів я не бачу. По-перше, якщо ці території перебувають в межах населених пунктів – то вони більш керовані. Територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування колегіально вирішує питання, які потрібні для розвитку їх території. По-друге, ці землі одержують статус земель житлово-громадської забудови. Це дає можливість побудувати житлові будинки й об’єкти соцкультпобуту. Оподатковування із цих земель іде до бюджету сільської (селищної,міської) ради. Потрібно будувати дороги, комунікації тощо, адже не кожен громадянин може побудувати собі дорогу. Тобто йдеться не просто про будівництво житла, а про комплексний розвиток території.
Що стосується мінусів... Приховувати це теж не можна. У населеному пункті вищий розмір податку на землю, але знову ж це в остаточному підсумку спрямовано на розвиток інфраструктури, а отже, і на поліпшення умов проживання населення.
– Можна навести якісь статистичні дані з цього приводу?
– Якщо говорити в цілому, то, в основному, змінюються кордони інвестиційнопривабливих територій. Вони, переважно, розташовані по сусідству із великими містами та рекреаційними територіями.
Якщо ж переходити до конкретики, то за нинішнього складу облради ми поки що змінили лише кордони смт Таїрового. У той же час виключили із реєстру населених пунктів області п’ять з них, які фактично не існують. Наприклад, у Любашівському, Тарутинському районах. І в нас ще є близько 15 населених пунктів, де взагалі не мешкають люди. Але таке життя.
– А чи готуються ще якісь зміни?
– До нас вже приходили й попередньо показували генеральні плани по двох населених пунктах у Комінтернівському районі. Це тішить, що ще на попередній стадії почали звертатися до обласної ради й узгоджувати всі деталі. Взагалі ж передумови такі, що значне число населених пунктів зараз буде змінювати свої кордони. Справа в тому, що дуже багато «прилеглих» земель змінили своє цільове призначення. І, ясна річ, треба так вести свою економічну політику, щоб ці території приносили якнайбільше доходів. Адже під розширення виділяються землі як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення.
Необхідно також відзначити, що зараз триває розробка генеральної схеми області. Нею займається «ДІПРОМІСТО» («Державний інститут проектування міст»). Поки що до нього є багато зауважень. Але це програмний документ, який, на думку архітекторів-проектантів, дає картину на найближчі 15 – 20 років: як мають розміщуватися в області ті або інші об’єкти, транспортні артерії, промислові вузли... У цьому контексті можна говорити і про майбутнє укрупнення населених пунктів нашої області.
