НА ДОПОМОГУ ІНВАЛІДАМ
«Так трапилося, що я стала інвалідом 2-ї групи внаслідок важкого захворювання. Згодом втратила роботу. Але ж зі мною залишилися мої знання, бажання та вміння трудитись, – пише Ірина К. – Прошу розповісти, де мені стати на облік, щоб знайти роботу. Чи маю я право на допомогу по безробіттю? І чи можна інваліду пройти професійне навчання чи перепідготовку, якщо за моїм колишнім фахом роботи не знайдеться?»
На запитання нашої читачки відповідає начальник інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості О.А. ОТРАДНОВА.
– Перш за все зауважу, що Законом “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову діяльність” від 23 лютого 2006 р. внесено ряд змін до законів “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” та до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст.18-1 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” особа з обмеженою працездатністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості. Взяття на облік такого інваліда здійснюється центром зайнятості за місцем його проживання на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК, паспорта, трудової книжки (якщо вона є у інваліда).
Починаючи з 18 березня 2006 р. центри зайнятості, відповідно до ст. 2 Закону “Про зайнятість населення”, у разі відсутності підходящої роботи за особистою заявою інваліда надають статус безробітного з восьмого дня після його реєстрації як такого, що шукає роботу.
З 1 січня ц.р. набрали чинності зміни до Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, відповідно до яких особам з обмеженими фізичними можливостями призначаються виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття. Інваліди, що не досягли пенсійного віку, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття (тобто до дня отримання статусу безробітного), працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, мають право на допомогу по безробіттю. Ця допомога їм визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу.
Не призначається допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації інвалідам з числа осіб, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, що були звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених ст. 37, п.п. 3, 4, 7, 8, ст. 40, ст. 41 и 45 КЗпП України (звільнення працівника з ініціативи роботодавця за порушення ним трудової, фінансової дисципліни, законодавства про працю тощо).
Інвалідам з числа осіб, визначених у ч.1 ст. 33 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме тим, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю не призначається.
Відповідно до ст.18-1 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотації роботодавцям на створення робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити профпідготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку цієї категорії осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів і затвердженому його постановою від 27 грудня 2006 р. Відповідно до п. 3 Порядку дотація видається роботодавцю за місцем його проживання як платнику страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Надається вона за умови, що трудовий договір з інвалідом, якого працевлаштовано на спеціальне робоче місце за направленням центру зайнятості, не буде розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скорочення чисельності штату тощо.
Порядок проведення профпідготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки інвалідів, зареєстрованих у службі зайнятості, за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів затверджено постановою Кабміну від 27 грудня 2006 р.
Професійне навчання інвалідів може проводитися у разі: неможливості підібрати роботу через відсутність у інваліда потрібної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає його професійним навичкам; втрати здатності виконувати роботу за попереднім фахом; відсутності професії; необхідності підібрати роботу інваліду, у т.ч. з умовою виконання роботи вдома, відповідно до рекомендації МСЕК, наявної кваліфікації та з урахуванням його побажань.
Організація профнавчання інвалідів здійснюється службою зайнятості з урахуванням вимог ринку праці, перспектив розвитку регіону, в т.ч. для заняття підприємницькою діяльністю, за згодою інваліда на договірній основі між ним та центром зайнятості. З метою створення умов особам з обмеженими фізичними можливостями для вільного доступу до інформаційного простору центрів зайнятості в них побудовані пандуси та установлені дзвінки для виклику при необхідності спеціаліста центру.
Сприяючи реалізації професійних здібностей інвалідів та їх побажань, центри зайнятості організують роботу щодо працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом формування бази вільних спеціалізованих робочих місць, надання консультацій інвалідам з питань працевлаштування, умов оплати праці, профпідготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації; направлення на профнавчання інвалідів, визнаних безробітними; здійснення підбору та пошуку підходящої роботи з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм професійної реабілітації.
Наша консультація ДЛЯ ТИХ, ХТО БАЖАЄ ПРАЦЮВАТИ У ПОЛЬЩІ
До цього часу питання прийняття на роботу громадян України в Польщі вирішувались на підставі двостороннього польсько-українського Договору про працевлаштування, укладеного у 1994 році. Процедура отримання дозволу на роботу тривала два-три місяці й закінчувалася, у переважній більшості випадків, негативним результатом. При цьому складність та значна вартість отримання такого дозволу була причиною нелегального працевлаштування українців у Польщі.
Нестачу робочої сили польські роботодавці особливо гостро відчули після вступу їхньої країни до Євросоюзу. За межі Польщі у пошуках вищих, ніж у рідній країні, заробітків виїхало понад 1 мільйон поляків. Проте, при майже п’ятнадцятипроцентному рівні безробіття, в країні є тисячі вакансій для медичних сестер, автомеханіків, будівельників. З огляду на це, польськими підприємцями було порушене питання про спрощення процедури легального працевлаштування для сусідів-українців.
Міністерство праці та соціальної політики Польщі підготувало спеціальний протокол до двостороннього польсько-українського Договору про працевлаштування. Цей документ дасть змогу скоротити до двох-трьох тижнів процедуру отримання згоди на прийняття на роботу в Польщі громадянина України.
За новим документом державне мито за оформлення дозволу на роботу в Польщі для українця становитиме 100 злотих (33 долари США).
Зміни щодо працевлаштування громадян України в Польщі наберуть чинності вже в першому півріччі поточного року.
Т. ЖИР, начальник відділу трудової міграції Одеського обласного центру зайнятості
