НЕЗВИЧАЙНИЙ ВЕРНІСАЖ
Художню виставку можна організувати, як виявилося, не тільки у виставковому залі чи галереї, але й у жіночій виправній колонії.
Куратори виставки – художник М. Пархоменко, начальник виправної колонії УГДУВІН в Одеській області О.М. Каракай і генерал-майор О.М. Галінський. Їхніми стараннями виставка в колонії відбулася вперше не тільки в Одесі, але й в Україні. Від ідеї до реалізації пройшов місяць. Вернісаж відкрили в перші дні весни. Він об'єднав 25 художників з Києва, Миколаєва, Вінниці, Одеси.
Ще за день до офіційного відкриття, коли ув'язнені допомагали вивантажувати роботи, вони ж і задавали запитання, обговорювали побачене. Одна із засуджених зізналася, що навіть уночі думала про майбутню виставку. А наступного дня сказала: «Якщо художник виразив те, що хотів, напевно, так треба...»
Тут були представлені різні напрями і стилі живопису і графіки. Добротні, реалістичні живописні роботи І. Фомічової «Портрет», «Чекання», А. Гонтар – «Тиша», «Затока», доповнювали роботи О. Бугайцева. Практично усі звернули увагу на його філігранно виконаний «Натюрморт із виноградом». Абстрактні роботи В. Ігнатенка і І. Божка вдало вписалися в загальну канву виставки і викликали непідробний інтерес.
У розділі графіки Г. Верещагін, М. Пархоменко, І. Орос, А. Васкевич, Є. Яковлева й інші показали роботи в різних техніках – літографія, акварель, пастель, змішана техніка, ліногравюра, комп'ютерна графіка. Багатьом сподобалися театральні ескізи О. Гуренка до трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
Високий рівень виставки підтримали своєю участю професори Національної академії образотворчих мистецтв і архітектури А. Чебикін, В. Бистряков, А. Кожеков, Ю. Ларіонов.
Художники подарували картину Чорноморській виправній колонії, у дарунок її бібліотеці піднесли понад п'ятдесят книжок, домовилися зробити розписи в дитячому садку, що розташований на території колонії.
Коли художники залишали колонію, у деяких жінок на очах були сльози... Виходить, виставка впливала на душі, а це багато чого варте.
В'ячеслав ІГНАТЕНКО, художник, учасник виставки
ЖИЛА, ЖИВЕ І БУДЕ ЖИТИ
Одеським обласним Центром української культури нещодавно організована виставка «Українська книга на Одещині: ХІХ – ХХ століття».
На ній привертають увагу експонати з колекції заслуженого працівника культури України Тараса Максим’юка, який за довгі роки зумів зібрати та зберегти безцінні реліквії. Саме з його колекції відвідувачі виставки змогли дізнатися, що перша книжка українською мовою на території нашої країни була надрукована не в Києві, Львові, Харкові чи в Полтаві, а в Миколаєві. Якраз в цьому місті в 1832 році побачила світ українська повість “Микола Коваль” нині маловідомого автора Миколи Бендера.
Друге місце належить Одесі, де в 1834 році була надрукована віршована казка “Маруся”. Оригінал цієї книжки зберігається в Одеській науковій бібліотеці імені Горького.
У розділі виставки, який складається з експонатів Т. Максим’юка, можна побачити й інші рідкісні, і навіть унікальні одеські ХІХ століття видання українською мовою. Це, по-перше, “Словник української мови” Фортуната Піскунова, який вийшов з друку в 1873 році, “Твори І. Галки” (псевдонім М. Костомарова). Більш пізніші видання, які побачили світ саме в Одесі, – “Кобзар” Тараса Шевченка, “Чорна рада” Пантелеймона Куліша, “Антігона” Софокла, яку перевіршував українською Петро Ніщинський, видання українських пісень Євфіма Фесенка, журнали “Основа” (1915 рік), “Металеві дні” (1931 – 1933 роки).
Таким чином, Одеса відіграє не останню роль в розвитку української культури. Про це розповідають, між іншим, експонати книжок, представлених на виставці Благодійним фондом Івана та Юрія Лип, яким керує Галина Дольник. Серед них – твори класиків, зокрема Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Теліги, Олеся Гончара, Василя Стуса, Бориса Нечерди та інших, життя багатьох з них так чи інакше пов’язане з Одесою.
До речі, в цьому розділі представлена книга поезій нашого земляка Тараса Федюка “Обличчя пустелі”, яка нещодавно удостоєна Національної премії імені Тараса Шевченка.
У виставці взяла участь і Одеська обласна організація Національної спілки письменників України. В її розділі демонструвались книги письменників різних поколінь. Серед них – твори Володимира Гетьмана, Валентина Мороза, Анатолія Глущака, Миколи Палієнка, Богдана Сушинського, Володимира Гараніна та багатьох інших.
Видання, представлені на виставці, охопили більш широкий спектр тем і територію, не обмежуючись географією Одещини. Це класична, сучасна українська та зарубіжна література, літературознавство, історія, філософія, політологія і культурологія. Особливе місце посідає дитяча книга.
Поряд з українською книгою на виставці були представлені листівки із видами старої Одеси, Ізмаїла, Акермана та інших міст і населених пунктів Одеської області з колекції того ж Тараса Максим’юка.
Серед упущень організаторів виставки, і передусім Одеської організації Національної спілки письменників, можна назвати те, що на ній майже не представлено радянський період, коли українських книжок на кожного українця видавалося в декілька разів більше, ніж тепер. Безперечно, ідеологічно та література в багатьох випадках суперечить сьогоднішнім поглядам. Але ж перекреслити і відкинути цілу історичну епоху неможливо. Та й чи треба? Бо і в ті часи виходили в світ книги, які й до сьогодні є взірцем не тільки служінню високому мистецтву.
На наш погляд, головним у виставці є те, що вона яскраво показала: незважаючи на всі історичні катаклізми, які пережив наш народ, українські мова й література жили, живуть й будуть жити.
Анатолій МИХАЙЛЕНКО
