До призначення заступником голови Білгород-Дністровської РДА з питань агропромислового розвитку 32-річний Валентин Іванович ЧУМАЧЕНКО йшов одинадцять аграрних трудових років.
У СК «Победа», базовому господарстві села Підгірне, 8 років він пропрацював головним агрономом. Наступні 3 роки – керівником. Прийнявши «нестійке» господарство, він успішно закрив боргові зобов’язання в 200 тисяч гривень. У той час фонд річної зарплати в СК складав 360 тисяч гривень. За минулі три роки Валентинові Івановичу вдалося збільшити цей обсяг у чотири рази, тобто довести зарплатний фонд до 1 мільйона 200 тисяч. Не зрадив він своїм принципам, ідучи на нову посаду до РДА: залишив наступникові 800 гектарів засіяних озимими, поораними і закультивованими інші поля, цілком погасив податки.
– Валентине Івановичу, наскільки Ваше життя ускладнила посада чиновника?
– Не буду приховувати, спочатку було непросто. Але поруч постали гарна команда, уважні і доброзичливі керівники – голова Білгород-Дністровської РДА Володимир Миколайович Зінченко і голова Білгород-Дністровської районної ради Микола Миколайович Адиров, які мають величезний досвід сільськогосподарської й керівної роботи. Вони допомагали на кожному кроці, можна сказати, навіть опікували. До речі, я зовсім не соромлюся навчатися в досвідчених керівників, одержуючи ділові, практичні поради. Нова посада, як і масштабність завдань Білгород-Дністровського району не ускладнили мого життя. Північну частину району, специфіку полів, всіх агрономів і керівників господарств знав добре і раніше. З іншими господарствами ближче познайомився за пару місяців, практично щодня виїжджаючи по різних адресах. Налагодити ділові стосунки й взаєморозуміння з керівниками й агрономами господарств значно допомогли семінари, яких, завдяки теплій зимі, вдалося провести чимало. Раніше ніхто не думав, що узимку з числа керівників господарств, їх головних агрономів можна збирати продуктивні семінари. Але особливості надзвичайно теплої зими створили такі умови. Ріпак почав інтенсивно рости, зажадав підживлення. Потім у плодових почали з’являтися ознаки хвороб, характерні для весняної температури повітря. Зверніть увагу, тільки з виноградарства ми провели три грунтовні семінари.
Однією із головних досягнутих переваг району на даний час вважаю суворе дотримання керівниками господарств сівозміни. В наслідок цього ми маємо 80% площ відмінних попередників. На 400% зросли площі озимого ріпаку, його ціна в межах 200 євро за тонну виявилася рентабельною. Також добрі показники з гороху, культури легкої у збиранні і прибуткової, майже, як пшениця. Після горохових полів пшениці, навіть без підживлення, можна одержати 40 центнерів з гектара! У районі є великі фермерські господарства «Лука», «Колосся» і ПП «Агрофірма «Авангард», що спеціалізуються з насінництва. Торік вони виростили чудовий горох і забезпечили ним весь район. До честі керівників цих господарств, багатьом вони пішли назустріч і даючи зерно у борг.
– Наскільки ефективно працюють державні програми, зокрема з тваринництва?
– У зв’язку з перспективами розвитку тваринництва у сільгоспвиробника чимало складнощів. Наприклад, у 2006 році собівартість ВРХ склала понад 14 гривень, свиней понад 7, овець понад 8 гривень за кілограм. Навіть з урахуванням державних дотацій тваринництво залишається збитковою галуззю й у більшості покривається іншими галузями. На кінець березня 2007 року в районі нараховується 32811 голів свиней, 11101 ВРХ, 15875 овець, 38605 птиці. Наявна чисельність поголів’я відповідно до намічених програмних показників розвитку тваринництва в 2007 році повинна бути збільшена. Причому незважаючи на... Але все лихо в тім, що безліч створених програм розпорошують державні кошти, тому що вони неефективні. Ну, що таке виділити 10 гривень на один вулик? Це гроші в трубу! А от якби чітко визначити пріоритети, скажімо, по господарствах, районах, областях, виходячи з безліч визначальних факторів, могла б вийти інша картина. Скажімо, в одному регіоні рентабельне тваринництво, а не зерновиробництво, що силоміць «тягнуть за вуха». Тоді доцільно спрямувати державні гроші на розвиток визначеної галузі, але з зовсім твердими орієнтирами й вимогами. Скажімо, у якомусь регіоні визначено розвиток молочного напряму. Отже, рекомендована порода повинна бути така, господарству при цьому варто вийти на визначену собівартість, а в результаті гарантовано одержати обумовлену суму державних дотацій. Або, якщо дотується пшениця, то повинна бути справді дотримана вся необхідна агротехніка, досягнута прогнозована врожайність, попереджені страхові ризики, забезпечена стійка якість зерна і так далі. На сьогодні надмірна множинність, а тому і розпорошеність, державних програм не підсилює кінцевий результат. І найголовніше, ми повинні навчити по-новому мислити керівників. За станом на сьогодні найбільш стабільно й ефективно в справі розвитку тваринництва працюють керівники СВК «Вільне козацтво», СК «Батьківщина», СК ім. Шевченка, СВК «Україна», СК «Шаболат», ТОВ «АФ «Шабо».
– Ви є головою комісії з виділення земельних ділянок. Який Ваш погляд на мораторій до 2008 року з продажу землі?
– Не будемо лукавити. Хоча офіційно землю не продають, але за допомогою різних механізмів вона все-таки змінює господарів. Причому останнім часом цей процес став проходити інтенсивніше, і це неозброєним оком помітно на півдні області. Вважаю, що істотного прориву і нормальної роботи не буде доти, доки земля, нарешті, не стане товаром. Однак при цьому повинна працювати така потужня система законів, яка захистила б українську землю від дій, що суперечать національним інтересам, не створюючи обвалу земельного ринку. Інші, дуже привабливі перспективи, з’являться в аграріїв за умови створення Земельного банку, куди сільгоспвиробник, він же власник землі, зможе внести відповідну земельну заставу для кредитування.
