В архітектурно-художньому інституті Одеської державної академії будівництва та архітектури відбувся «круглий стіл» на тему «Одеса очима одеситів», присвячений проблемам та перспективам розвитку міста. Організатором «круглого столу» виступила редакція щотижневика «Деловая Одесса», який репрезентували головний редактор С. Марін та оглядач В. Бахнєв. У ньому взяли участь архітектори, депутати міськради, інші зацікавлені особи.

МОРАТОРІЙ НЕ ПРОЙДЕ

Присутнім було запропоновано обговорити найактуальніші питання, пов'язані із територіальним розвитком та забудовою Одеси. Намагаючись спрямувати розмову у потрібне русло, ведучий «круглого столу» – директор архітектурно-художнього інституту В. Уренєв одразу закликав «менше критикувати – більше пропонувати». На жаль, критики, у її неконструктивній частині пролунало більше, аніж задосить. На жаль, залишилося без відповіді «запитання запитань», озвучене депутатом міськради Г. Селяніним: «Кому вигідно, що так довго не ухвалюється генеральний план розвитку Одеси?». А за його відсутності хаотично забудовується центр міста, і саме місто не має змоги розвиватися відповідно до науково та практично обґрунтованої концепції. Громадський діяч Ф. Кобринський запропонував накласти мораторій на забудову історичної частини Одеси аж до ухвалення генплану, – з чим категорично не погодився колишній головний міський архітектор В. Мироненко. Позиція Василя Івановича настільки збентежила Фелікса Ігоровича, що він залишив залу засідань...

Якщо винести за дужки цілком поясниму емоційність деяких виступів і той факт, що даний «захід» не передбачав хоч якихось «резолюцій до дії» (постанов, розпоряджень і т.п.), що ж залишається? Невже лише «погомоніли – та й розійшлися?» Ні – прозвучали досить слушні пропозиції, і багато з них дуже до речі вписалися б у багатостраждальний генплан, розробку якого планується завершити до кінця нинішнього року. Розробляють його, як відомо, київські фахівці, – лише відносно недавно, схоже, що визначилися, за участі одеських колег, із концепцією розвитку міста. Якщо за радянських часів Одеса була багатофункціональною (науковий, промисловий, культурний, курортний центр, а також південні морські ворота СРСР), то сьогодні необхідно визначитися із пріоритетами. Оптимальним бачиться шлях розвитку Одеси як ділового та туристичного центру (що не означає, звичайно, зведення нанівець інших складових).

НІ, ЦЕ НЕ НЬЮ-ВАСЮКИ...

Якщо узагальнити усі висловлені «слушні пропозиції» (до речі, дуже цікавий проект-прогноз репрезентував В. Бахнєв), то вийде така картина. Неодмінною умовою за розробки плану розвитку Одеси є шанобливе ставлення до історичної забудови – це азбучна істина, але про неї постійно «забувають». Необхідно враховувати природні умови, – зокрема, можливо, і дуже своєрідний рельєф місцевості, що ускладнює життя архітекторам. Вміле поєднання забудови різноповерховими будинками й зеленими зонами дасть досить привабливий містобудівний ефект. Добре б закласти в генплан комплексний розвиток міста й приміських районів, зробивши акцент на «агроселища». Належної уваги вимагає й прибережна зона: схили, район порту. Ідея створення набережної, покликаної облагородити морський фасад Одеси, давно витає у повітрі. Йшлося про це й на «круглому столі». А також – про шляхи вирішення транспортної проблеми (за рахунок підземних і надземних магістралей), необхідності для Одеси (як ділового та туристичного центру) великого сучасного аеропорту тощо.

…І в результаті всіх шляхетних зусиль ми «будемо мати» гарне, доглянуте місто, зручне для його мешканців та привабливе для гостей. Нехай воно не буде «центром світу» (приємно вразило, що ніхто із учасників «круглого столу» не прагнув надати Одесі статусу Нью-Васюків), – головне, щоб нам за нього не було соромно.

Людський чинник

…А тим часом, до вищеописаного ще так далеко. І якщо говорити відверто, то навряд чи змінить ситуацію поява генплану самого по собі. Завжди знайдуться бажаючі (а в них – можливості) обійти його – заради власної вигоди. Недаремно під час «круглого столу» звучала думка про те, що «розпочинати треба від людини» – від її потреб у комфорті, естетиці побуту. Зараз же музику замовляє, правила гри диктує капітал. І на повідку в нього йдуть і владні структури, й архітектори. У кінцевому підсумку, запорука позитивних змін для Одеси – у гуманізації підходу до концепції її розвитку. Якщо керуватися принципом «любити Одесу в собі, а не себе в Одесі», то й історичний центр буде збережено, і підходи до моря залишаться, й дерева не постраждають... У тих, хто справді любить Одесу, не підніметься рука завдати їй шкоди.