ЧИ ПОТРІБНА СТУДЕНТУ СОЦІАЛЬНА СЛУЖБА?
Відповідь на це запитання ми знайшли в ОНУ ім. І.І. Мечникова
Як ми вже повідомляли, з ініціативи Міністерства сім'ї, молоді і спорту у вузах України створюються соціальні служби для студентів. Цю ж інформацію як новину озвучив на останній прес-конференції і В.М. Кольцов, директор Одеського обласного центру соцслужб для сім'ї, дітей і молоді. І якщо раніше йшла мова про допомогу беззахисним молодим людям у «глибинці», тобто в сільських районах області, то тепер соціальний поводир з'явився в академіях, університетах.
З чим це пов'язано? Ну, по-перше, студенти завжди тремтіли від холоду і голоду, а сьогодні це, мабуть, найнезахищеніша частина населення в нашому суспільстві. Та все ж, саме ця частина мріє жити цивілізовано і гідно, одним словом, по-європейському. Мрія ця зміцнилася з підписанням Болонської конвенції і переходом на нову освітню систему. Остання передбачає розвиток самодостатньої молодої особистості, здатної після вузу адаптуватися у будь-яких обставинах. Отож створення соціальних вузівських служб – це не чиясь примха чи каприз, а вимога часу.
Така думка Світлани Михайлівни Білоус, головного спеціаліста Одеського міського центру соцслужб для сім'ї, дітей і молоді. Не менш важливий і профілактичний момент: на жаль, злочинність у молодіжному середовищі не спадає, а навпаки, зростає, а такі соціально небезпечні явища, як наркоманія, алкоголізм поширюються в студентському середовищі. Тому важливо вчасно втрутитися, подати руку допомоги.
Однією з перших соціальна служба з'явилася в ОНУ ім. І.І. Мечникова. Підкреслимо, що ректор вузу В.А. Сминтина завжди охоче підтримує всі нововпровадження такого плану: саме тут з'явився перший в Одесі дитсадок для малят зі студентських родин. А півтора роки тому тут почали організовувати соцслужбу – майже шість місяців пішло на її підготовку і відкриття. З'явилася вона, як і слід було сподіватися, на базі студентського профкому університету.
Великих матеріальних можливостей у фахівців цієї служби немає, тобто грошима тут допомогти навряд чи зможуть. Але, як з гордістю відзначила С.М. Білоус: «Адміністрації вузів не завжди йдуть на допомогу студентам, проте після нашого втручання питання вирішується». Це і є соціальний супровід молоді, адже багато молодих людей справді мають потребу в юридичній, психологічній допомозі, особливо на ґрунті конфліктів і постійних проблем. Це можуть бути труднощі і непорозуміння в родині і гуртожитку, у студентській аудиторії. Можуть зіпсуватися взаємини з викладачами, друзями, із близькими людьми, родичами. У результаті – стрес, депресія, збій у навчанні. І ось тут, у критичний момент, долучаються фахівці – психологи служби, і, як правило, улагоджують конфлікти.
Ще один напрям – світоглядний аспект, стратегія розвитку особистості, її спрямованість на успіх. З цією метою провадяться постійні тренінги, на яких студенти вчаться освоювати наш непростий соціум. Самі студенти охоче ходять на такі заняття, тут вони почуваються вільними, розкутими, адже соцслужба не підкоряється адміністрації вузу. Вони з інтересом слухають пропоновану інформацію, намагаючись щось змінити у своєму житті, більш конструктивно вирішувати проблеми. Інші вчаться стримувати свої емоції, намагаючись реалізувати свої таланти і здібності.
Хоча, не можна не сказати, деякі студенти не чули про цю службу, а якщо і чули, то не вбачають у ній практичної користі.
Викладачі ж віджартовуються тим, що, крім соціальної служби для студентів, треба створити таку ж, тільки для викладачів. Більшість же говорить так: якщо перефразувати відому приказку, то вийде: «Чим би дитя не бавилося, аби на пари ходило!»
Шкода, що не усі вузи Одеси взяли приклад з ОНУ, у багатьох, звичайно, існують «гарячі лінії» і подібного роду речі, але особисто я не зустрічав студентів, які зверталися туди. Хоча б тому, що ходять чутки: там стоять визначальники номерів, і якщо студент телефонує і скаржиться на когось з викладачів, то його знайдуть і відрахують. Так, такий от зразок студентського фольклору...
А до соцслужби студенти ходять, цікавляться. Не так вже багато організацій, що займаються проблемами молоді, а головне, що хоч якось намагаються їх вирішувати. Отож ідея створення соціальної служби для студентів дуже добра, і будемо сподіватися, що вона принесе свої позитивні результати, а всі наміри, що були заявлені, будуть досягнуті.
Серафим САВЧЕНКО
Ми про вас писали ЗНАЙТИ СЕБЕ
Про Володимира Аурова ми писали не раз. В публікаціях “Навіщо лікареві наука?”, “Вірю у науку” розповідали про одного із найкращих студентів Одеського медуніверситету, активіста, заступника голови студентського наукового товариства. Пройшло декілька років. Як склалася доля багатьох наших героїв, зокрема і В. Аурова? Де вони тепер? Про це ми будемо регулярно розкповідати у спеціальній рубриці “Ми про вас писали”.
“Наприклад, на останній конференції секція хірургії, очолювана професором С. О. Гешеліним, провадила свою роботу сім годин підряд…” Так розповів Володимир про одну із міжнародніх конференцій, в організації якої взяв дуже активну участь. Багатогодинне пильнування поряд з відомим хірургом, як кажуть, не пройшло дарма. На даний час магістрант кафедри працює у першій міській клінічній лікарні лікарем-хірургом.
– Мені пощастило, що я опинився поруч із Сергієм Олександровичем, – розповідає В. Ауров. – Це блискучий спеціаліст, і багато хто мріє навчатися у нього.
Із вдячністю згадує хірург-початківець і інших своїх колег – А.В. Сєдого, завідувача другого хірургічного відділення, професора М.В. Міщенка, В.В. Крижановського, асистента кафедри, В.І. Безкаравайного, старшого ординатора відділення. Судячи з усього, тут панує доброзичлива аура, і заведено підтримувати тих, хто тільки починає свій шлях. Звідси, як кажуть, і результат. Володимир не без гордості розповідає випадок, коли він також вніс свою частку зусиль у врятування ноги одному пацієнту з Біляївського району. А боротьба за життя тяжкопораненого таксиста, якому конкуренти “продірявили” шию викруткою?.. Прикладів із практики було немало, але мимоволі виникає запитання – а як же наука?
– Усе гаразд, – відповів Володимир. – Я ввійшов до ради молодих вчених медуніверситету, у нас цікаві плани і програми.
Нагадаємо, що вуз В. Ауров закінчив з червоним дипломом, був відзначений премією Академії медичних наук. Але справа, звичайно ж, не у нагородах і відзнаках, а в тому, що самодостатні люди, і у наш важкий, неспокійний час домагаються того, чого прагнуть.
Віра МИХАЙЛОВА
СКІЛЬКИ РОКІВ ПИСАТИ КАНДИДАТСЬКУ?
Одеська обласна рада молодих вчених працює уже два роки. Вона поєднує голів рад – вузівських, науково-дослідних закладів, а також інститутів НАН України. Цим визначається і її структура, де, окрім президії, створено секції вищезгаданих профілів.
Основна мета діяльності ради – створення єдиного науково-інформаційного простору для молодих вчених. Тут мається на увазі середовище їхнього спілкування між собою. Середовище необхідне для активної наукової діяльності, тому що один із найпотужніших стимулів наукової діяльності – це честолюбство й дух суперництва: інформація про наукові досягнення колег найчастіше є найзначимішим чинником активізації наукової діяльності вченого. Зараз, на жаль, нерідкісна ситуація, коли вчені, особливо молоді, які навіть працюють в одному вузі, але на різних кафедрах, і займаються однією й тією же науковою проблемою, не підозрюють щодо існування одне одного. Тоді як вони мають спілкуватися, дискутувати, сперечатися й – розвиватися.
Наша головна мета – це активізація наукової діяльності молодих вчених області за рахунок координації та об'єднання їхніх зусиль, обміну науковою інформацією й досвідом розв’язання актуальних проблем. Що ж нами зроблено за два роки? Розроблено й затверджено положення щодо Одеської облради молодих учених, що є необхідною формальною стороною його існування. Створено й розміщено в інтернеті сайт ради, яка відповідає духу часу, є ефективним і відносно недорогими засобом комунікації та розповсюдження інформації. Частково використовуються інтернет-технології. Сформовано працездатну президію ради. З метою сприяння публікаціям молодих вчених створено базу даних наукових видань Одеського регіону. Провадиться робота щодо організації збору та поширення інформації про фонди, які забезпечують молодим вченим грантову підтримку.
Разом з тим, у діяльності нашої організації є низка проблем, які потребують подальшої розробки та пошуків рішень. Головна з них – це відсутність структури, яка виконує функції секретаріату: у Одеської обласної ради молодих вчених немає поштової адреси та міського телефону, майже всі переговори, необхідні для організації її діяльності, доводиться вести по мобільному телефону. Після впровадження в роботу ради інтернет-технологій витрати на мобільний зв'язок знизилися, але з'явилася необхідність розміщення нашого сайту на українських інтернет-ресурсах, що можливо лише на платній основі. Зараз для розміщення сайту ради доводиться використовувати безкоштовні ресурси російської інтернет-компанії «Яндекс», що побічно вказує на його приналежність російській організації, плюс до цього для безкоштовних ресурсів характерна рясна реклама й невисока швидкість доступу.
Друга проблема пов'язана зі сприянням публікаціям молодих вчених у спеціальних виданнях, що є одним із найважливіших моментів при підготовці дисертації до захисту. Збір інформації про наукові видання Одеського регіону показав, що в області існує досить велика кількість спеціальних наукових видань, у яких можуть публікуватися результати досліджень з одного й того ж наукового напряму. У зв'язку із цим, трохи більше року тому, наша облрада ухвалила рішення щодо організації взаємодопомоги для публікацій статей молодих вчених у наукових журналах і збірниках регіону. Відповідно до цього рішення усі голови рад на місцях мали звернутися до свого керівництва із проханням дати офіційний дозвіл публікувати у своїх виданнях наукові статті молодих вчених інших організацій, на тих же умовах, на яких вони публікують статті своїх дослідників. Однак хтось із голів рад не наважився звернутися із таким проханням, хтось відклав на потім, і у цей час ця домовленість практично не працює.
На рівні вузівських рад головна проблема полягає в тому, що, на жаль, немає працездатних механізмів їхньої участі у науковому житті вузів. Як правило, робота полягає в організації інформаційної підтримки молодих вчених. Хоча, на мій погляд, рада молодих вчених може бути задіяна для провадження наукових семінарів та конкурсів, рекомендації робіт молодих вчених для видання тощо.
Необхідна активізація участі молодих вчених у науково-дослідних роботах. Можливо, потрібно створити систему, відповідно до якої, при оформленні грантів, госпдоговірних або держбюджетних тем, керівникові теми варто взяти для участі в роботі одного-двох молодих вчених, які погодяться працювати безкоштовно, одержуючи натомість безцінний досвід участі у науково-дослідних роботах, освоєння технологій подачі документів, оформлення звітів тощо.
Одна із найзначиміших проблем переважної частини молодих вчених – це терміни написання дисертацій. Дуже часто кожному із них доводиться працювати над кандидатською дисертацією 5 – 8, а то й більше років тому, що його науковий керівник вважає, що до захисту має бути опубліковано 8 – 12 статей і монографія, хоча мінімальні вимоги ВАК набагато нижчі. Але ж дисертація – це кваліфікаційна робота, і якщо молодий вчений досяг необхідної ВАКом кваліфікації кандидата наук, то треба зафіксувати цей рівень ступенем і займатися наукою далі.
У цьому контексті скорочення термінів написання й захисту дисертацій має на увазі певний процес приведення вимог наукових керівників у відповідність із вимогами ВАК, що є дуже непростим завданням і можливе лише за відповідної позиції ректоратів та керівництва наукових установ.
Будемо сподіватися, що поступово, спільними зусиллями, проблем у роботі рад буде все менше, а досягнень – все більше, і згодом вони стануть важливим елементом забезпечення наукової діяльності молодих вчених Одеського регіону.
Юрій СВИНАРЬОВ, голова Одеської обласної ради молодих вчених
