Небагато хто у Татарбунарах знає, хто автор пам’ятника В.І. Леніну, що стоїть навпроти будинку колишнього правління колгоспу ім. Татарбунарського повстання. А виготовив його і установив мешканець нашого міста, талановитий художник і скульптор Євген Оникійович Ісак. Сам художник говорить – скільки пам’ятає себе, малював – п’ятилітньою дитиною, школярем, солдатом строкової служби, після армії. Бажаючи і у подальшому удосконалюватися у цьому виді мистецтва, вступив до Кишинівського художнього училища на відділення живопису. На вступних іспитах зі спеціальності Євген надав свій малюнок, здивувавши викладачів: такі роботи виконували вже студенти третього і четвертого курсів. Йому запропонували перевестися на відділення скульптури. Але при цьому Ісак повинен був займатися і живописом. Майже всі його студентські роботи стали експонувати у музеї училища.
Звичайно, привабливими були пропозиції перевестися навчатися до Москви, там же і перспективну роботу отримати. Реальним також було і отримання квартири у Кишиневі. Але у молодій сім’ї Євгена було вже двоє дітей. Та й дуже вабило у рідні місця. Так і переїхали в Татарбунари, де з часом побудували будинок, обладнали майстерню. Пішли замовлення на виготовлення скульптур. Одне із них – пам’ятник В.І. Леніну – замовив Василь Захарович Тур. Його вирішили встановити до 100-річчя від дня народження вождя світового пролетаріату. За розпорядженням голови колгоспу, відомого тоді по всій країні, із Кишинева була привезена спеціальна пластична глина для ліплення фігури, але вона виявилася поганої якості. Довелося Євгену Оникійовичу робити скульптуру відразу із гіпсу, що дуже складно. І все ж через чотири місяці пам’ятник було встановлено на п’ядестал.
Інші відомі у районі пам’ятники Ісака – бюст Т.Г. Шевченка у Нерушаї, Леніну і загиблим воїнам-визволителям у Баштанівці, барельєф на пам’ятнику загиблим воїнам у Тузлах. Євген Оникійович реставрував у районі багато пам’ятників і скульптур, виготовив безліч надгробних бюстів. Вже одне те, що йому представники влади довіряли ліпити фігуру вождя революції, – доказ безсумнівного таланту художника. Далеко не всім скульпторам у ті часи це дозволялося.
Багато років Ісак займався ремонтом і реставруванням православних храмів, об’єктів культури у багатьох районах Одеської області. Він же відновлював церкви після відомого землетрусу у 1976 році.
Спливав час. Багато що у житті скульптора змінилося. Давно виросли три його доньки і син, перейнявши у свого батька вміння розуміти і цінити прекрасне. Вони всі непогано малюють. Рита працює архітектором у Кишиневі, а Світлана – художником у районній бібліотеці. Тільки молодша донька Анжела стала працівником банку. Син Олександр займається будівництвом і у всьому допомагає батькові. Завжди раді погостювати онуки у дідуся Жені і бабусі Паші.
Сьогодні Євген Оникійович на пенсії і з задоволенням займається садівництвом. Він виростив поряд із будинком чудовий садок. В усі пори року він тішить очі. Як, взагалі, і все, чого торкається рука Майстра.
