...Наближаються світлі травневі свята – День Перемоги, День матері. Буде море квітів, привітань – і це прекрасно! Але все ж таки найважливіше – приділяти увагу й ветеранам, і мамам не тільки у святкові дні…
ЧИТАЛЬНА ЗАЛА
Книга Льва Кассіля і Макса Поляновського “Вулиця молодшого сина” присвячена життю й подвигу піонера-героя Володі Дубініна. Володя, звичайний керченський хлопчисько, з перших днів Великої Вітчизняної війни рвався на фронт.
Після невдачі, що спостигла Володю у військкоматі, коли його присоромив військовий комісар міста, і скомандував: “Кроком марш до школи!”, довелося, було, до часу залишити всілякі думки про те, щоб потрапити на фронт. Але потім та ж неспокійна, настирлива і пекуча тяга стала знову поступово оволодівати Володею. Тепер же, коли школа була спалена фашистськими бомбами, а перенесені в інші приміщення заняття припинилися якось самі собою, він вже не міг знайти собі виправдання для свого перебування вдома, де, як йому здавалося, він був змушений бездіяти. Треба було щось робити.
Через якийсь час Володя Дубінін став розвідником у партизанському загоні, що діяв у каменярнях…
ЛІТГУРТОК
ВЕСНЯНИЙ КЛЮЧИК
За мотивами казки моєї бабусі
У лютому, останньому зимовому місяці, випало багато снігу. Усе – дерева, земля, будинки і навіть пісок на пляжі – заблискотіло й засяяло тисячами сніжинок. Снігу намело так багато, що мені здавалося, начебто хмари з неба упали на землю й укутали її.
Ми з моїм другом Женею взяли санки і побігли кататися з гори, кидаючись сніжками, а кіт Василь стрибав за нами, і то зникав у сніжній хмарі, то виринав з неї, фиркаючи й чхаючи. Наступного дня ми з Женею зліпили велику снігову бабу. В одній руці у неї була мітла, - щоб швидше прогнати зиму, а другою рукою вона тримала паперову квіточку, - щоб швидше прийшла весна.
Але в нас на півдні довго сніг не лежить і коли через кілька днів він почав танути, я раптом побачив на місці, де стояла снігова баба, справжні, а не паперові, дві білі квітки на тонких зелених ніжках.
- А знаєш, як називаються ці квіти? – запитав я Женю.
- Підсніжники, адже вони ростуть під снігом, - відповів він.
- Підсніжники, - повторив я і зрозумів, що підсніжник – це ключик, яким лютий відмикає двері до весни, що от-от постукає до нас. Так і сьогодні: я йду до школи, а вздовж садової доріжки ключик-підсніжник киває мені голівкою, прощаючись з зимою і відкриваючи весну.
Павлик АКСЬОНОВ, учень 5 класу, м. Одеса
З ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ
Нам пишуть з Болграда про два конкурси, які недавно пройшли в цьому славетному місті. Конкурс “Міс Попелюшка” відбувся в школі-ліцеї №4. Про нього розповіла Вероніка Дмитрівна Рижкова, онука якої, Анечка, посіла четверте місце й одержала титул “Міс Загадка”.
Про конкурс “Родина року” написали кілька кореспондентів. Наталя Самаріна: “У ньому брали участь шість дружних родин. Вони розповідали про себе, про свої пригоди. У цьому конкурсі брала участь родина моєї подруги Тані”. Світлана Іванівна Яшкова і її дочка Саша: “Усі діти і, звичайно, ми, дорослі з вулиці Суворова, пішли на конкурс, у якому брали участь наші сусіди – родина Сидоренків. Плакати, квіти і, звичайно, ж, гарний настрій – усе це наша група підтримки взяла із собою. Конкурси були непрості, особливо, музичний: потрібно було станцювати кадриль. Я гадаю, не кожний з батьків наших дітей вийде й станцює, а тато Вова це зробив, і це йому вдалося!”. А от як розповідає про конкурс його учасниця Альона Іванівна Сидоренко: “Спочатку ми з чоловіком були проти участі, але потім подумали й вирішили: “А чому б ні?..”. Вчили слова, репетирували танець (а улюблений сімейний танець у нас – кадриль), готували торт для номінації “Сімейна страва”. Я гадаю, ми змогли піднести все так, як задумали. Наша родина посіла друге місце, але для нас воно завжди буде першим, тому що головне – не перемога, а участь. Всі учасники – молодці, тому що прийшли й виступили!”
Я МОЖУ!
ШИЄМО ІГРАШКИ
В Обласному гуманітарному центрі позашкільної освіти й виховання пройшов конкурс з пошиття м'якої іграшки. Він складався з декількох завдань: домашнього – хлопці повинні були показати іграшки, виготовлені вдома; теоретичного заліку – треба було відповісти на десять запитань; практичного – пошити по заданій викрійці пупсика. Доки хлопці старанно працювали, намагаючись надати кожному шаблонному пупсику індивідуальності, в окремій залі радувало око “домашнє завдання”. Такі іграшки, між іншим, не соромно виставити в солідному іграшковому магазині!
СУБОТНІ УРОКИ
ПАЛЕОЗООЛОГІЯ
ПАМ’ЯТІ ДОДО
Протягом тисяч років на острові Маврикій в Індійському океані жили птахи додо із родини дронтових – великі (вагою близько 20 кілограмів і довжиною до одного метра), з короткими лапами й шиєю, великими, загнутими донизу дзьобами, маленькими крилами. Літати додо не могли, а пересувалися дуже незграбно. До 1690 року ці птахи були винищені людьми, що заселили Маврикій, і завезеними ними на острів кішками, собаками, свинями. Інші представники цієї родини – білий дронт (жив на острові Реюньон) і дронт-самітник – вимерли до кінця XVIII століття.
ЛІТЕРАТУРА
В ОБРАЗІ ПТАХА
Додо – один з героїв казки Льюіса Керролла “Аліса в країні чудес”. Він був серед птахів і звірів, що впали у море сліз, що наплакала Аліса. Саме Додо придумав влаштувати “біг по колу” для того, щоб дуже намоклі в сльозах звірі й птахи змогли, нарешті, висохнути. Цікаво, що в образі Додо Льюіса Керролла, справжнє ім'я якого – Чарлз Лютвідж Доджсон, зобразив... самого себе. Розповідають, що, відрекомендовуючись новим знайомим, він хвилювався, починав заїкатися й виходило: “До-До-Доджсон”. На його батьківщині, у селі Дерсбері в графстві Чешир, у сільській церкві є вітрина, де зібрані герої казки про Алісу – Білий Кролик, Божевільний Капелюшник, Березневий Заєць, Чеширський Кіт, сама Аліса – і замислений Додо...
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ: український еквівалент англійських прислів'їв, опублікованих у минулому номері.
1.To kill two birds with one stone (вбити двох птахів одним каменем) - одним пострілом двох зайців вбити. 2.Talk of the devil and he will appear (заговори про чорта, і він з'явиться) – легкий на спомині. 3. To take a mountain out of a molehill (робити гору з кротовини) – робити з мухи слона.
ВІРШІ ДЛЯ ВАС
Євген МАСЛОВ, Ізмаїл
СОЛНЕЧНЫЙ ЗАЙЧИК
Солнечный зайчик,
Шутник-озорник,
В комнату сквозь
Занавеску проник.
Чиркнул по шкафу,
Вскочил на сервант,
В кресло уселся,
Влез на диван
И побежал, побежал
По стене.
Нет, не удастся
Поймать его мне.
ПРАЗДНИК ОСВОБОЖДЕНИЯ ОДЕССЫ
Флаги развеваются
над портом,
Ветераны вышли на причал.
Вспоминают,
как в сорок четвертом
Враг, огнем ошпаренный,
бежал.
А цветы, как мысли,
дальше плыли
От причала в море
по волнам.
За друзей, что пали,
не дожили,
“Фронтовые” выпили
сто грамм.
Да, Победа им далась
не просто:
Бой кипел, и плавилась
броня.
Памяти солдата и матроса
Поклонись у Вечного огня!
Марина АНДРУЩЕНКО, учениця юридичного ліцею, м. Одеса
УВАГА, КОНКУРС!
Діти, запрошуємо вас взяти участь у традиційному конкурсі дитячих малюнків, який наша редакція провадить разом з Одеською обласною організацією Національної спілки художників України. Цього разу тема конкурсу – "Про що я мрію”. Формат і техніка виконання – на ваш розсуд. Малюнки надсилайте або приносьте до 25 травня за адресою: редакція газети “Одеські вісті”, вул. Канатна, 83, Одеса, 65007. Підбиття підсумків – до 1 червня.
