«Архів і захист соціально-правових потреб громадян» - такою була провідна тема прямої телефонної лінії та прес-конференції, які провів нещодавно директор Державного архіву Одеської області Іван Іванович Ніточко. Сьогодні ми публікуємо нотатки з цього приводу нашого спеціального кореспондента.
Кожен, хто будь-коли намагався проникнути у глибінь століть, хто прагнув відтворити життя і діяння наших предків, або розкрити одну з таємниць минувшини, знає, як це неоціненно важливо – коли раптом віднаходиться кілька таких потрібних тобі рядочків з літопису; зринають з незвідні віків якесь писемне свідчення, якийсь документ, рукопис твору чи, бодай, датований автограф тієї чи іншої історичної постаті. Як часто доводиться шкодувати, що предки наші були набагато охочішими до шаблі та плуга, ніж до пера. Якщо народ сам лінується увічнювати власну історію в правдивих та мудрих письменах, за нього це починають робити історики інших народів. Але тоді вже не доводиться нарікати, що роблять вони це, виходячи з власних уподобань і власного розуміння, підганяючи історію під свої національні інтереси, свою національну гідність.
Саме на такі думки навіяла розповідь головного архівіста області Івана Івановича Ніточка. І що далі він заглиблювався в будення обласного архіву, то виразніше проявлялася основна помилка більшості далеких від архівної справи людей, які сприймають архів лише як такий собі склад для збереження всіляких паперів, більшість з яких, можливо, ніколи й нікому не знадобиться. Насправді ж, це поліфункціональний державний заклад, 58 співробітників якого не лише заклопотані станом зберігання своїх величезних фондів, але й пошуковою, дослідницькою, науково-методичною, довідковою, управлінською та іншими видами діяльності. Про обсяг цієї роботи свідчить вже хоча б той факт, що впродовж минулого року до обласного архіву надійшло 24 тисячі запитів соціально-правового характеру, за кожним з яких стояли чиїсь проблеми, чиїсь хвилювання, а подеколи й чиясь доля.
Тому І. Ніточко з суто професійною гордістю говорить, що з тих 24 тисяч запитів, на 20 тисяч співробітники архіву зуміли дати позитивні відповіді, які матеріалізувалися в архівні довідки та завірені копії документів. Щодо решти запитів, то співробітники змогли дати рекомендаційні поради їх авторам щодо того, де саме – в архівах інших областей чи країн колишнього СРСР – їм слід шукати, і які саме документи їм потрібні. Скажімо, в дореволюційний період ЗАГСів не існувало, тому відомості про народження і смерть слід шукати в церковних книгах, причому для цього слід знати, якої національності, чи якої віри була дана особа, адже від цього залежить, до архівів якої конфесії слід звертатися.
Коли знайомишся зі спектром проблем, з якими апелюють до цього закладу, то починаєш розуміти, що коли «грім грянув», на архів починаєш не просто надіятися, а й молитися. З якими тільки запитами не звертаються сюди: комусь треба поновити метричні записи про народження, шлюб чи смерть рідних; величезна кількість людей потребує підтвердження свого трудового стажу та розміру заробітної плати. Комусь конче треба отримати копію рішення міськ- чи райвиконкому про надання земельних ділянок і житла, або свідоцтва на право власності на нерухоме майно. Хтось хоче мати документальне підтвердження про набуту освіту, перебування на лікуванні; про те, що вони постраждали в радянські часи від політичних репресій чи розкуркулення. І в цьому їм допомагають такі знані фахівці відділу використання, інформації та зовнішніх зв’язків, як начальник відділу Владислав Харковенко, завідувачка – провідний спеціаліст Світлана Маковецька, завідувачка – заступник начальника відділу Олена Мартиненко.
Найдавніші документи, які зберігаються в Одеському облархіві, так звані польські грамоти, датуються 1572 роком; найновіші – буквально сьогоднішнім днем. Проте Іван Ніточко стривожений тим, що чимало підприємств, такі як Припортовий завод, ВО «Краян», завод «ЗОР», багато інших не потурбувалися про те, щоб здати свою документацію до облархіву. Таке ставлення може призвести до ситуації, коли незабаром тисячі сьогоднішніх працівників, ветеранів цих підприємств, дослідників їх історії не зможуть отримувати повноцінної інформації про сьогоденне життя, реорганізації, економічні досягнення та проблеми цих підприємств.
А щоб стало зрозуміло, наскільки ця інформація є актуальною, достатньо сказати, що 55 відсотків усіх запитів, які надходили до облархіву впродовж минулого року, стосувалися підтвердження трудового стажу та розміру заробітної плати. Недарма ж у місті нараховується 241 підприємство, заклад та організація, які зобов’язані здавати свою документацію до архіву. Щоб полегшити доступ до цієї інформації якомога ширшого кола людей та скоротити терміни обслуговування, відповідні документи виокремлено в Трудовий архів, який спеціалізується на проблемах соціально-трудових потреб громадян.
Чимало цікавого можуть знайти в архіві і дослідники старовини. Тут зберігаються рукописи та документи Пушкіна, Паустовського, багатьох інших письменників, науковців, громадських діячів. Облархів видає сам або бере участь у виданні важливих історико-документальних книжок, які стосуються голодомору на Одещині, походження тих чи інших національних меншин, історії Овідіопольського, Березівського та інших районів області; брав участь у підготовці виставок, присвячених ювілею славетної «Антарктики», ювілеям І. Франка, Г. Маразлі та інших знаних людей, чия доля була пов’язана з нашим краєм.
В обласній пресі, в тому числі і на сторінках нашої газети, вже не раз писалося про те, що приміщення облархіву на Жуковського, 18, перебуває в аварійному стані. Для того, щоб капітально відремонтувати його, потрібно понад п’ять мільйонів гривень, або ж вирішити питання про переведення архіву до іншого приміщення. Під час прес-конференції Іван Іванович Ніточко був налаштований оптимістично: здається, вже нікого не треба переконувати, що й далі залишатися в аварійному приміщенні така важлива установа не може, і вже навіть бачиться вихід з цієї ситуації – перевести архів до одного із корпусів колишнього інституту Сухопутних військ. Звичайно, там теж знадобляться кошти, щоб зробити приміщення придатним для збереження великої кількості документів, але це вже справді вихід. Тож думаймо про вічне і вічність разом з облархівом.
