Минулого літа приїхала з Голландії відвідати батьків моя давня подруга – разом з чоловіком-голландцем і двома дітьми. Чоловік її надзвичайно допитливий. Він у цілковитому зачаруванні від красунь-одеситок і, звичайно ж, від самої Одеси. Сповнений вражень від Української Венеції – Вилкового. Його вражає працелюбство наших людей. А останнього разу, знайшовши дещо незвичайне у самій назві Татарбунари, закомандував: “Хочу подивитися, поїхали!” І поїхали – з тим, щоб заодно і відпочити на одній із татарбунарських баз біля моря.
“Ну як?” – поцікавилася у них після повернення. Ян зробив великі очі, підняв руді брови: “Який дивовижний край! Але як ви умудряєтеся так скромно жити, маючи казкові багатства – море, лиман, курорти?” Відповісти йому – так би мовити, по своєму ліжку простягаєм ніжки – напевно, не зрозуміє. Адже 40% площі району займають морські лимани і малі річки, 20% згідно з Рамсарською конвенцією віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення. Солідні і рекреаційні ресурси представлені 50-кілометровим морським узбережжям – найпротяжнішим в Одеській області. Популярна серед відпочивальників піщана коса – привабливе пляжне місце для туристів не тільки України, але й інших країн. Більш того, на Татарбунарський район припадає третина всіх пляжів області, придатних для рекреації.
Під враженням всього цього я і розмовляла з головним спеціалістом відділу культури і туризму Татарбунарської райдержадміністрації Станіславом Никифоровичем Окороковим про те, як ідуть справи щодо реалізації довгострокової районної програми розвитку туристично-рекреаційної сфери, затвердженої сесією районної ради у 2003 році.
– Татарбунарський район справді унікальний: тут і мінеральні джерела, і лікувальні грязі, неповторні морські пейзажі, чудові піщані пляжі. Можна вважати, охочих відпочити на татарбунарських курортах вистачає? – запитала я.
– Ми у минулому сезоні на трьох курортних територіях Приморської, Лиманської і Тузлівської сільських рад – а це 120 оздоровчих підприємств – прийняли понад 30 тисяч відпочивальників.
– Сервіс надавали за вищим класом? Чи за фінансовими можливостями?
– Ви ж самі бачили. На одних базах вам запропонують лише кімнату у пересувному вагончику, в інших – люксові номери у капітальних будинках зі всіма зручностями. Звідси і авторитет бази, її популярність.
– Але ваші курорти зазнають збитків ще й з причини, м’яко кажучи, недостатнього їх рекламування.
– Згоден. Хоча останнім часом рекламна діяльність поступово стає невід’ємною часткою роботи виконкомів сільських рад і туристичних оздоровчих підприємств. Наш район вже тричі демонстрував туристичну продукцію на міжнародних виставках в Одесі. Правда, заходи ці дуже дорого коштують. Але й на наступній – V Міжнародній асамблеї туристичного бізнесу “Турмаркет-2007”, – на яку ми вже отримали запрошення, свою турпродукцію репрезентуватимуть не менше шести-семи туристичних підприємств району.
– Я знаю, що декілька керівників підприємств оздоровлення стали засновниками проекту районного сайту “Буджак” в інтернеті.
– Це так. Дванадцять керівників подали фотознімки баз, інформаційний матеріал щодо умов відпочинку, цін. І реклама зіграла позитивну роль. Було багато телефонних дзвінків від охочих відпочити на наших курортах. Тому і завантаження цих баз відпочинку було помітно щільніше, ніж в інших.
– Чи можна стверджувати, що курортна галузь у районі розвивається динамічно?
– І повною мірою. На 10 тисяч збільшився потік туристів у порівнянні з 2001 роком, зросли і доходи від реалізації туристичного продукту. Вони на 60% вищі, ніж у тому ж 2001 році. Майже 786 тисяч гривень надійшло у місцеві бюджети на 15 вересня минулого року. Хоча ця сума могла бути і вищою, якби керівники всіх діючих баз своєчасно пройшли реєстрацію. Саме цього домагаються райдержадміністрація і райрада сьогодні. Однак відзначу, що за всі ці роки від держави на підтримку курортної галузі ми не отримали ні копійки.
– Отож проблем у розвитку цього бізнесу ще вистачає?
– Так, у нас поки що малоефективний маркетинг, недостатній рівень сервісу та й забудова баз малоприваблива. Але найбільшою проблемою залишається відсутність газу і водопроводів. І це негативно відображується на популярності курортів.
– То, може, треба поставити питання про те, щоб підприємства, які мають бази відпочинку на цих територіях, вносили кошти на їх утримання? Інакше, навіщо району такий баласт?
– А запитання вже так і стоїть. Водопостачання курортів “Рассейка” і “Катранка” наступного року заплановано із врахуванням будівництва другої черги водопроводу Кілія – Татарбунари. У стадії завершення генплани “Рассейки” Приморської сільської ради і “Лебедівки” Тузлівської. Передані матеріали геодезичних і топографічних зйомок курорту “Катранка” Лиманської сільської ради в Одеський проектний інститут. Отож справа рухається. До того ж напередодні минулорічного оздоровчого сезону роботу розпочинали у тісному контакті з дозвільним центром райдержадміністрації.
– Станіславе Никифоровичу, зараз активно пропагується сільський зелений туризм. У районі є охочі зайнятися цим видом бізнесу? Адже у вас справді унікальна зона: окрім пляжного відпочинку, ви можете запропонувати туристам полювання, риболовлю, прогулянки лісом, катання верхи на конях. А сільський мешканець вже активно навчається заробляти гроші. У Ренійському районі зуміли навіть грант посольства Великої Британії в Україні реалізувати під програму “Навчальний центр з розвитку народних ремесел у сільській місцевості».
– Але й у нашому районі також не менш успішно реалізуються гранти громадських організацій “Відродження” і “Мама-86”. А охочі зайнятися сільським зеленим туризмом є. Правда, керуються вони єдиним бажанням: якомога більше на цьому заробити.
– Так, може, воно і непогано. Головне – знати, з чого розпочати і як у подальшому бізнес свій вести.
– У нас для цього накопичено достатньо матеріалу, і ми завжди готові його надати. У допомозі ще нікому не було відмовлено. І все ж таки визначати організаційні, правові, соціально-економічні принципи державної політики у галузі сільського зеленого туризму повинен відповідний Закон України. А він, на жаль, ще не прийнятий. Чекаємо з нетерпінням, коли його проект розгляне Верховна Рада. Тим більше, що плани у нас дуже цікаві. Наприклад, – створення морського пасажирського туристичного маршруту із заходом катера до причалів наших курортів; відновлення аеродромів для повітряного туризму на курортах “Рассейка” і “Лебедівка”.
– А грошей вистачить на все?
– Звичайно, ні. Сподіваємося на підтримку держави. Адже Кабінет Міністрів України затвердив план заходів якраз з державної підтримки сільського зеленого туризму на 2006 – 2010 роки. Отож будемо працювати, удосконалюватися і розвивати туризм як високоприбуткову галузь.
