Місяць провела норвезька журналістка Інгер Маріє Паульсен в Одесі.
В останній тиждень свого перебування у нашому місті Міє (так скорочено звучить її ім’я) практично щодня приходила до обласного Будинку профспілок на Куликовому полі. Першого дня вона взяла інтерв’ю в голови Федерації профспілок Одеської області В’ячеслава Буратинського, другого – зустрілася із заступником голови Одеської обласної організації профспілки працівників держустанов Ларисою Урбан. А втретє Міє охоче погодилася розповісти про особливості діяльності профспілки соціальних працівників Норвегії, у якій вона працює з 1994 року.
– Розкажіть, будь ласка, про мету приїзду до Одеси.
– У вашому чудовому місті я вперше, та й в Україні, втім, теж. Хоча за студентських років, навчаючись в університеті Осло на факультеті іноземних мов та гуманітарних наук, у 1975 році мені довелось протягом 9 місяців пройти стажування в Московському держуніверситеті. Звичайно, моє знання російської мови, завдяки такій можливості, значно покращилося. Тому за роки роботи в журналі «Фонтене», який видає профспілка соціальних працівників Норвегії, я неодноразово приїжджала до Росії для вивчення досвіду профспілкової роботи та висвітлення його на сторінках нашого журналу. Довелося побувати у Санкт-Петербурзі, Мурманську, Архангельську – як бачите, все більше на Півночі. Востаннє я приїжджала до Росії у 2004 році на тиждень, як туристка. А тепер ось Одеса. Але оскільки я журналістка, то не можу упустити можливості поспілкуватися із представниками одеських профспілок і написати про це статтю для нашого журналу.
– Але цей обмін досвідом може бути взаємним. Для нас також становить інтерес, як працюють профспілки в Норвегії.
– Поспілкувавшись із В’ячеславом Васильовичем та Ларисою Миколаївною я зрозуміла, що мета і завдання у нас ті самі. Є, щоправда, деяка відмінність у формах та методах роботи. Профспілка працівників соціальної сфери порівняно молода, оскільки сама соціальна сфера в нашій країні почала розвиватися лише у 50-х роках. У 1992 році відбулося об’єднання трьох профспілок: дипломованих соціальних працівників, соціальних педагогів, які працюють із недорозвиненими дітьми, та соціальними педагогами по роботі із дітьми з неблагополучних сімей. Сьогодні вона нараховує 23 тисячі членів профспілки. Протягом останніх п’яти років профспілку очолює Ранди Рєєсе, яка до цього працювала викладачем вузу, що навчає соціальних працівників. Профспілка соціальних працівників входить до складу Федерації профспілок Норвегії. У нашій країні мешкає 4 мільйони жителів, національна мова – норвезька. Норвегію розділено на 20 областей, які норвезькою називаються «фільке». У кожній фільке діє територіальна організація нашої профспілки, яку очолює фількес секретар. Первинні профорганізації називаються «клюб». Але є складнощі у обранні лідера клюбу. Люди думають, що в них занадто багато справ і ніколи займатися профспілковою роботою. Лідери – найближчі до членів профспілки люди. Коли є проблеми, до них звертаються – з питань низької зарплати, умов роботи, незаконного звільнення та інших, що стосуються трудових відносин. Для мене було дивно довідатися, що у вас держслужбовцям заборонено страйкувати. У Норвегії 3 роки тому був потужний страйк, під час якого державні службовці домагалися підвищення рівня заробітної плати. Уряд був змушений піти на поступки профспілки й підвищити зарплату.
– А яка ж зарплата у вас вважається низькою?
– Якщо говорити в доларовому співвідношенні, то це 50 тисяч американських доларів на рік, без утримання податків. Мінус у середньому 30 відсотків податків, інших платежів, скажімо, кредиту за квартиру. В Осло, наприклад, однокімнатна квартира коштує близько 300 тисяч американських доларів.
– За рахунок яких коштів функціонує ваша профспілка?
– За рахунок профспілкових внесків, а також акцій у банках та засобів масової інформації, які віддають відсотки. Власністю профспілки не володіють, окрім невеликих будиночків, куди члени профспілки мають можливість виїжджати на уїк-енди.
– А журнал «Фонтене», у якому Ви працюєте, – власність профспілки?
– Так, оскільки цим журналом профспілка забезпечує кожного із 23 тисяч членів профспілки. Він виходить у світ на 56 сторінках 14 разів на рік. Над його виданням працює журналістський колектив із 4 чоловік, кожен з яких за свою працю одержує у середньому по 65 тисяч американських доларів на рік. На сторінках журналу публікуються різні новини. Ми також пишемо про політику, особливо соціальну, розповідаємо про досвід роботи соціальних працівників, розміщуємо договори про зарплату та інші документи, що стосуються профспілкової роботи.
– Які у Вас враження від Одеси та одеситів?
– Прекрасні, тут живуть симпатичні люди, із якими легко й приємно спілкуватися. Відчуваю до себе добре ставлення. Я рада, що в мене є така можливість відвідати ваше місто. І хочу приїхати сюди ще неодноразово.
