Цими днями у Л.О. Окіпняк, медсестри залізничної амбулаторії станції Рені – два ювілеї. Про роки говорити не будемо – ви, напевно, зауважували, що над доброю людиною час не владний. А от трудовий ювілей медика викликає замилування: у її трудовій книжці – всього один запис, датований 1957 роком, коли вона була прийнята медсестрою фізкабінету. Людмила Олександрівна зцілює людей вже 50 років!
– Як самопочуття, як сьогодні спали? – медпрацівник співчутливо дивиться в очі літньої пацієнтки. – Не переживайте, відразу видужати неможливо, от побачите: поступово будете одужувати.
Не перестаючи розповідати про особливості хвороби, про свій досвід, про підходи в лікуванні – сучасних і народних, медсестра спритно налаштувала прилад, зручніше вклала пацієнтку і почала процедуру. І ось вже хвора регоче до сліз від життєвих анекдотів, що розповідає медсестра. За 20 хвилин поговорили і про дітей, і про плани на день.
До кожного пацієнта – особливий підхід. Для найменших у Людмили Олександрівни припасені іграшки. Поки робить маляті процедури – казку розповідає. Свою складає, нову. Діти, що зазвичай, бояться людей у білих халатах, просто обожнюють ходити до тітки Люсі!
Один з пацієнтів, який був машиністом залізничних локомотивів, а нині пенсіонер Герман Ширікалов, так сказав: «Ви про нашу Люсю коротко напишіть: золота людина! Інакше не скажеш. Золота – і крапка!»
