Під такою назвою у Миколаєві пройшов Перший всеукраїнський фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні. Мета його – привернути увагу до подвигу воїнів-інтернаціоналістів у Афганістані і подальший розвиток пісенного жанру патріотичного спрямування.
Ініціатором проведення фестивалю була Миколаївська спілка ветеранів Афганістану (голова О.М. Дем'яненко). Допомогу в його організації надали Міністерство культури й туризму України, облдержадміністрація й облуправління культури, а також Українська спілка ветеранів Афганістану.
На конкурс прибули 164 представники з 16-ти областей України, а також з Автономної Республіки Крим. Одеську область репрезентували сім конкурсантів, п'ять з яких здобули призові місця. Це вокальний колектив «Стожари» з Котовська, Т. Риба з Балти, І. Ботнаренко і С. Андрухов з Ізмаїла, І. Пушкіна з Білгорода-Дністровського.
Два дні вимогливе журі, яке складалося з професійних працівників культури, прослуховувало і відбирало тих, хто заслужив нагороди, і тих, хто гідний взяти участь у гала-концерті. І таких виконавців виявилося 24.
На цьому фестивалі виконувалися не тільки «афганські», але і пісні, які слухали наші батьки й діди в роки Великої Вітчизняної війни. В усіх піснях, що прозвучали, головною була тема про подвиг простого солдата, який захищав свою Вітчизну.
На цьому фестивалі відбувалося те, про що так багато говорять, і так мало для цього роблять наші політики – духовне єднання людей, які живуть у різних регіонах України. Тут не було ні мовних, ні історичних, ні релігійних, ні політичних розбіжностей. Як сказав один «афганець» (до речі, з Мукачева): «Ми інтернаціоналісти, і для нас існують тільки дві національності – гарні і погані люди». Непогано було б частіше провадити подібні заходи, і не обов'язково на всеукраїнському рівні. Наприклад, Одеса запросила б одну із західних областей, і навпаки, – тому що такі фестивалі володіють могутньою об'єднавчою силою.
Одне з завдань минулого фестивалю – привернути увагу до ветеранів війни, навчити людей поважати бойові нагороди. Адже ціна війни – не ті мізерні пільги, які виділяє учасникам бойових дій наша держава. Ціна війни – це могили солдатів, які не повернулися, рани ветеранів, що не гояться, фізичні й душевні, ціна війни – це невиплакані сльози матерів і вдів, це наше мирне небо...
