ЧИ ДОПУСТИМО ЦІЛКОВИТИЙ БЕЗЛАД, КОЛИ ЗАРУЧНИКАМИ ДІТИ?
Статтю «Дерибан «по-сергіївськи», опубліковану в «ОВ» у середині червня, у селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району сприйняли неоднозначно. Так, для деяких співробітників ТОВ «Солодка мить», про яке, зокрема, у статті ішла мова, вона мала справді сенсаційну цінність. За їхніми словами, керівник «Солодкої миті» Тетяна Миколаїв¬на Величко підносила колективу ситуацію, що склалася, в зовсім іншому ракурсі.
Повернутися ж до зазначеної теми змусила безглузда ситуація, яка виникла в Сергіївському від¬діленні зв’язку. У декількох номерах вищезгаданої газети, проданих вроздріб, розворот із проблемною статтею зник. Передплатників на «Одеські вісті» у Сергіївці небагато, всього 44. Вроздріб газет продають значно менше. Хто вважав статтю крамольною або невартою уваги шанованих сергіївців із числа тих, кому дісталися газети без статті, дотепер залишилося нерозкритим секретом.
Ми спробували провести журналістське розслідування, але, на жаль, воно не увінчалося успіхом. Проте журналістська удача посміхнулася в іншому. Навідавшись по дорозі до ДП «Санаторій «Сенетатя», одержали несподівану можливість переконатися в тому, що санаторій працює! Та ще під егідою «Солодкої миті»!
Незважаючи на рішення Вищого господарського і Верховного судів України, а також на постанови Одеського апеляційного суду, за яким договір оренди між ДП «Сенетатя» і ТОВ «Солодка мить» визнано недійсним (отже, останній суб’єкт повинен мирно ретируватися назад), директор ТОВ Тетяна Величко із завидною рішучістю приступила до заробляння курортних грошей.
Здивування у даному випадку викликали не наполегливість завзятої леді чи її зневажливе ставлення до судових рішень, а те, що Т.М. Величко відкрила оздоровчий сезон на території ДП «Сенетатя», не маючи на це не тільки прав, але й обов’язкових дозвільних документів з узгодженнями державних служб, необхідних у таких випадках.
Далі – більше. Ми думали, що у відкритому для роботи санаторії отримують оздоровлення тільки дорослі. Але ні! Сьогодні тут перебувають близько 170 дітей віком від 10 до 18 років, привезених із шкіл-інтернатів міста Москви. Це при тому, що даний санаторій ніколи не був дитячим закладом оздоровчого типу. Всі разом, діти і дорослі, розташовані в 9-поверховому будинку ДП «Сенетатя», розрахованому на 180 ліжко-місць. Хоча за технікою безпеки й нормативами розселяти дітей вище третього поверху заборонено. Тільки, схоже, це зовсім не хвилює господиню «Солодкої миті».
Вона не зверталася за відповідним дозволом до Територіального управління держміськпромнагляду України в Одеській області, що підтвердив головний державний інспектор з охорони праці Юрій Іванович Нирян. З аналогічною метою зовсім не турбували і керівництво Білгород-Дністровського районного управління ГУ МНС України в Одеській області, про що нас твердо запевнив і начальник управління Сергій Іванович Зубков, і його заступники. Тетяна Миколаївна також не потурбувала проханнями й відділ дозволів і погоджень у господарській діяльності виконкому Білгород-Дністровської міськради. Відсутність видачі спеціального акта для «Солодкої миті», що видається на підставі попередніх погоджень з охороною праці, пожежниками і санепід¬службою, підтвердила начальник вищевказаного відділу Тетяна Марківна Осадча. Єдиний же документ, яким заручилася для рейдерської роботи директор ТОВ «Солодка мить», і, як кажуть, тільки через деякий час після заїзду російських дітей, – «форма 318», видана Білгород-Дністровською МіськСЕС. Дана форма є лише дозволом на ввезення дітей до підготовлених для проживання приміщень і їхнє харчування. Причому дозвіл видано без санкції на відкриття лікувального корпусу і надання лікувальних процедур, як уточнила заступник головного лікаря Міськ¬СЕС Ольга Юріївна Бабенко. Але, незважаючи на це, лікувальні процедури дітям і дорослим тут робили протягом повного робочого дня!
В цілому, як діляться враженнями деякі московські діти, їм у «Солодкій миті» подобається:
– Ми приїхали зі шкіл-інтернатів № 110 і № 62 міста Москви у перших числах червня, а пробудемо, за словами наших вихователів і вожатих, до 27 серпня. Живемо по 3-4 у номері на різних поверхах. Годують добре. На сніданок, наприклад, одержуємо кашу, хліб з олією, іноді сир, ковбасу. Тут дуже смачні вишня й черешня. На морі буваємо, якщо встигаємо одержувати процедури в грязелікарні. З вихователями переправляємося на катері через лиман. Купаємося вдосталь. Такого в Москві не знайти.
Іншої думки відпочивальниця Ольга, яка приїхала з дитиною із Санкт-Петербурга:
– Приїжджаю сюди третій рік підряд і тільки через лікування. Тут гарний персонал і обслуговування, виняткове ставлення. Від грязі, масажу, ванн завжди одержувала чудовий ефект. Курсівка на проживання і лікування коштує 144 гривні на день з людини. Директор наполягла на купівлі курсівки, і за 15 днів я сплатила 3945 гривень. Але перші 7 днів не одержувала ніякого лікування, мені відмовляли з різних причин. До того ж в цьому році, на мій погляд, годували погано. Стала висловлювати претензії директору Тетяні Величко, що орендує санаторій, вона дуже грубо відповіла: «Не подобається, збирайте свої речі і їдьте!» «Сенетатя» – краща територія в Сергіївці, на мій погляд, тут прекрасний парк, мікроклімат і повітря для нас, пітерських, чудове! Але якщо директор не розуміє значення слова санаторій, і поруч із дорослими, які прибули для релаксації, поселяє дітей, а вони шумлять, використовують нецензурну лайку, включають гучну музику, то хіба потрібно таке оздоровлення за чималі до того ж гроші?
Отже, поки що з виконанням рішення обласного Господарського суду виконавчі служби Мін’юсту не поспішали, «Солодка мить» заселила дітьми недитячий санаторій «Сенетатя». А в такому разі, нікого не повинно дивувати, що і тендерні процедури, обов’язкові для створення необхідних умов діяльності санаторно-курортних дитячих закладів в Україні на рівні області, а в даному разі і всієї країни, Тетяна Миколаївна Величко також, швидше за все, не дотримувалася. Отже, благополучного проходження відпочинку дітьми російської сторони гарантувати не зможе.
Але такі міркування підійдуть, скоріше, для залізної логіки спів¬робітників інших компетентних служб, робота яких набагато серйозніша, ніж звичайне журналістське розслідування.
