«Екологічна ситуація на території Одеської області» – такою була тема прямої телефонної лінії та прес-конференції, які провів нещодавно начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Віталій Олександрович Примак. Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента.
Передусім, Віталій Примак поінформував громадськість про те, що в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища відбулася реорганізація, передбачена наказом міністра відповідного Міністерства від 12 грудня 2006 року. Й основні зміни полягають у тому, що функції державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки, поводження з відходами (крім радіаційних), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, якими ще недавно переймалося підвладне йому відомство, виконуватиме тепер самостійна Державна екологічна інспекція в Одеській області. Що ж тоді залишилося в віданні Держуправління охорони навколишнього природного середовища? Як пояснив В. Примак, в основному це – дозвільна система з питань екології.
То якою ж бачиться екологічна ситуація очима головного охоронця природи області? Ось кілька важливих проблемних “екологічних точок”, на яких він зупинився. Екологічну громадськість Придунав’я вже давно турбує будівництво молдовською стороною в прикордонному селі Джурджулешти, на ділянці молдовського берега Дунаю, великого нафтотерміналу, яке розпочалося ще в 1997 році. В квітні нинішнього року відбулися переговори між делегацією Одеської області та Президентом і Прем’єр-міністром Республіки Молдова. Так от, висока молдовська сторона запевнила, що будівництво нових об’єктів у цьому районі не планується, а що стосується діяльності вже діючих об’єктів терміналу, то буде вжито всіх заходів, щоб діяльність їх і далі залишалася екологічно безпечною. Отож, будемо сподіватись...
Якщо в питанні Джурджулештського нафтотерміналу наші владні структури та екологи діяли, так би мовити, на випередження, вдаючись до профілактичних заходів, то з проблемою озера Сасик усе значно складніше. Свого часу це озеро було “перепрофільоване” з солоного, морського – на прісне, через яке дунайську воду подавали на навколишні поля для поливу. Я вже не раз писав про те, які складні екологічна, медична та соціальна ситуації складаються зараз на цьому озері та навколо нього; та до яких небажаних наслідків призвело наше непродумане втручання в буття природи. Тож не повторюватимусь, а лише скажу, що в березні 2004 року Кабмін України ухвалив “Комплексну програму розвитку Українського Придунав’я на 2004 – 2010 роки”, чимало пунктів якої стосувалися саме озера Сасик. Що ж із цих пунктів програми вже втілено чи принаймні активно втілюється в життя?
– На сьогодні, – розповідає Віталій Примак, – вже виконано низку заходів, пов’язаних з цим озером. Зокрема, стали до ладу очисні споруди біологічного очищення в Арцизі і Татарбунарах, що дозволило припинити скидання неочищених стічних вод в Сасик. До речі, при цьому було використано кошти як державного, так і обласного фондів охорони навколишнього середовища. Підрозділами Облводгоспу здійснюється розчистка каналу Дунай – Сасик, що теж дозволить поліпшити екоситуацію і в самому озері, і на берегах каналу. Тривалий час велику стурбованість викликав обвал берега Сасика в районі цвинтаря села Глибокого Татарбунарського району. Причому тут поєдналися дві проблеми: морально-етична, оскільки йдеться про могили людей, чиї родичі живуть у селі, та й взагалі про могили, а це святе; і санітарно-епідеміологічна, яку може створити потрапляння останків похованих на цвинтарі людей в озеро. Так от, зараз, як запевняє нас В. Примак, всі роботи, потрібні для припинення цього обвалу, виконано.
Ще один блок проблем, на яких зупинився начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Віталій Примак, пов’язаний з водозабором з річки Дністер, яка поїть чи не половину нашої області; та функціонування на ній ЗАТ “Молдавська ДРЕС”, яка діє на території Придністровської республіки, але поблизу села Градениці Біляївського району.
Питання це досить складне і заплутане, тому, щоб не припуститись якихось неточностей, вдамося до цитування викладу його в прес-релізі, підготовленому спеціально до цієї прес-конференції співробітниками Держуправління охорони навколишнього природного середовища.
“Серед екологічних проблем області важливою залишається проблема, пов’язана з Кучурганським водосховищем, розташованим на території Одеської області і Республіки Молдова, яке побудоване ще в 1967 році, в руслі річки Кучурган, для охолодження агрегатів Молдавської ДРЕС.
На території Граденицької сільради Біляївського району, на площі 272,8 га, розміщені золошлаковідвали Молдавської ДРЕС, які експлуатуються з порушенням технологічного регламенту. Відпрацьовані секції золошлаковідвалів не рекультивуються, спостерігається значне розпилювання дрібних фракцій з підсохлої поверхні полігону. Все це призводить до негативного впливу на стан прилеглої території, здоров’я населення регіону. Одеська облдержадміністрація, спільно з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, неодноразово виходила з ініціативою до керівництва Молдавської ДРЕС, Республіки Молдова щодо розгляду проблем, які склалися, а саме: платежів за оренду земельної ділянки, платежів за забруднення навколишнього середовища, розробки заходів щодо мінімізації погіршення екологічного стану прилеглої території.
Керівництво ЗАТ “Молдавська ДРЕС” дало згоду на обслуговування, експлуатацію, ремонт дренажних насосних станцій, за умови закріплення в установленому порядку права власності на ділянку землі, на якій розташовані водозахисні споруди”.
Тобто, як бачимо, певні зрушення, принаймні в договірному процесі, намічаються. Але чим вони врешті-решт завершаться, – сказати поки що важко. Тим часом з незалежних екологічних та медичних джерел відомо, що екологічна і медична ситуації в цьому регіоні залишаються складними.
Віталій Примак зупинився також на кількох інших важливих екологічних проблемах, але про них ми поговоримо в наступних публікаціях.
