У перших числах червня в Дунаї потонула дівчинка із Рені. Наша газета, посилаючись на службу МНС, повідомила, що ця трагедія сталася після того, як «вчителька завчасно відпустила дітей із пришкільного майданчика». Як виявилося, інформація – невірна. П'ятикласниця проходила навчальну практику, а це означає, що в школі вона перебувала, як належить, до дванадцятої години. Трагедія ж сталася після чотирнадцятої.

За словами однокласників, дівчинка, незважаючи на найсуворіші заборони батьків, дуже полюбляла купатися у Дунаї. І навіть у школі після інструктажу з техніки безпеки запевняла, що річки не варто боятися.

Трагедію сім’ї Чорних мешканці Рені сприйняли як особисту. Таке лихо може прийти до будь-якої оселі. Й приходить. Приходить щороку.

Педагогічні колективи району докладають максимум зусиль для того, щоб діти якнайбільше часу були зайняті захоплюючою справою й перебували під наглядом. Про це – наша розмова із начальником відділу освіти Ренійської райдержадміністрації Тетяною Миколаївною БОТИКА.

– Залишилися позаду заняття, у школах закінчилася практика, протягом якої дітей було зайнято екскурсіями, підсумковими уроками, які педагоги провадили у нестандартних формах. Позаду залишилися трудові десанти й веселі спортивні змагання. У деяких школах педколективи практикують провадження навчальної практики за інтересами. У гімназії, наприклад, можна було спостерігати, як одні учні розробляють сайт школи, інші – освоюють техніку вишивки, треті – готують художню виставку. Педагоги займалися із дітьми, які хотіли зміцнити свої знання з того чи іншого предмету, підвищити оцінку. Учням було надано можливість під час навчальної практики напрацювати матеріалу для Малої академії наук – діти працювали в бібліотеках, у комп'ютерних класах, в музеї.

– З 1 липня у Ренійському районі почали працювати пришкільні табори. Скільки дітей вдалося охопити?

– Ми оздоровимо 2600 учнів, з цією метою із районного бюджету виділено 180 тисяч гривень. У 13-ти пришкільних таборах діють 35 гуртків, також створено три профільні табори, роботу яких спрямовано на досягнення конкретної мети: удосконалення обдарованою молоддю своїх навичок та вмінь у певній сфері, провадження різних інтелектуальних турнірів і змагань, серйозна підготовка до майбутніх олімпіад, МАН. Так, юні натуралісти із села Новосільського займаються дослідницькою роботою, вивчають флору та фауну Придунав’я, провадять різні екскурсії. Профільні табори працюють також у гімназії та ліцеї.

Кожен ранок розпочинається із зарядки, інструктажу з техніки безпеки. Після сніданку загони працюють за своєю програмою. В організації дозвілля дітей велика роль приділяється позашкільним закладам – Центру дитячої творчості, Станції юних техніків і юних натуралістів, дитячо-юнацькій спортивній школі. Тут працюють гуртки, провадяться спортивні змагання, розважальні програми, ігри. Окрім цього, діти відвідують кінотеатр та музеї. До процесу оздоровлення підключилися працівники культури. У селах, наприклад, діти багато часу провадять у Будинках культури, де для них готують цікаві заходи. Районний Будинок культури організовує дитячі дискотеки. Допомагають працівники Центру соціальних служб для молоді, які провадять у пришкільних таборах тренінги, пізнавальні ігри, спрямовані на виховання здорового способу життя, профілактику СНІДу, наркоманії, тютюнокуріння.

– Неодноразово доводилося спостерігати, як загони коротають час у парку, займаючи себе чим можуть – бігають, стрибають або просто сидять на лавах. Чи не навчаємо ми дітей марнувати час?

– У парку діти спілкуються із природою й, що дуже важливо, – одне з одним. Не секрет, що деякі батьки забороняють запрошувати друзів додому, побоюючись сторонніх. Але дітей треба навчати спілкуванню, вмінню говорити й слухати. Дорослі – поруч.

– Деякі вчителі ремствують на те, що занадто мало інвентарю на кількість дітей, охоплених оздоровленням у пришкільних таборах. На кожен майданчик виділили по 100 гривень, і доводиться проявляти незвичайну винахідливість, щоб чимось зайняти всіх хлопчиків та дівчаток.

– Так, школи використовують наявний у них інвентар – тенісні столи, телевізори, караоке, магнітофони й багато чого іншого. Шкільні бібліотеки готують тематичні ранки. Для позашкільних закладів ми виділили більше коштів – вони закупили необхідні для роботи матеріали.

– І все ж таки цей процес важко назвати оздоровленням, що має на увазі, окрім культурної програми та доброго харчування, екологотерапію – лісове повітря, сонячні ванни, купання, загартовування. В принципі організація оздоровлення – не є функцією школи. Багато батьків, вчителів згадують своє дитинство – чудові піонерські табори на березі моря, табори праці й відпочинку, які були у всіх районах, серед них і в Ренійському.

– Сьогодні затребувана й така форма оздоровлення, як пришкільний табір – про це говорить практично стовідсоткова явка дітей. Шість годин перебування під опікою педагогів, повноцінний сніданок та обід – немало. Пришкільні табори відвідують діти із багатодітних та малозабезпечених сімей, позбавлені батьківської опіки, сироти. Окрім того, на пришкільні майданчики залучено так званих важких дітей. Так, оздоровлення санаторного типу – це чудово. Але дуже дорого.

– І на завершення, повернемося до теми, що, на жаль, стала причиною нашої зустрічі. Незважаючи на усю ту роботу, яку провадить відділ освіти за допомогою інших служб, одну дитину не вдалося вберегти. У нас – південь, літо триває п'ять місяців. На Дунаї побудувати пляж – проблематично: сильна течія, небезпечний рельєф дна. Але можна зробити зону відпочинку на озері. Ще краще побудувати для дітей хлюпальниці. У багатьох містах Європи, у Києві дозволено купатися в фонтанах.

– Питання відкрите. Є сільські ради, міська рада – треба вирішувати. Я б так сказала: треба братися вирішувати.