Ось уже протягом останніх десяти-п'ятнадцяти років Ренійський морський порт нагадує корабель під час шторму: він то провалюється у безодню, то знову злітає на вершину хвилі. Один з керівників підприємства якось зазначив, що перманентна криза змусила портовиків виробити своєрідний імунітет, який дозволяє триматися на плаву за будь-якої економічної та політичної «погоди». Підтвердженням цього стала чергова конференція трудового колективу Ренійського порту, на якій розглядалися підсумки виконання колективного договору за 2006 рік і плани на поточний. Незважаючи на цілу низку внутрішніх проблем, між працівниками та адміністрацією не пробігла жодна «чорна кішка» взаємних претензій і недовіри. Навпаки, навіть сторонній міг помітити: ці люди вже з'їли разом «пуд солі», і сваритися їм нема резону.

Об'єктивні труднощі, що виникли у минулому році, дестабілізували роботу порту Рені і не дозволили йому досягти запланованих виробничих і фінансових показників. Закриття навігації через небувалу повінь на Дунаї, блокада Придністров’я, яка тривала з березня по вересень і спричинила «параліч» залізничних перевезень на ренійському напрямку, призвели до того, що впав обсяг вантажопереробки. Порт недорахувався 10800 вагонів вантажу і 266 суден, а замість 900 тисяч гривень прибутку, який очікувався, ледве одержав 53 тисячі. Як підкреслив начальник порту Сергій Костянтинович Строя, адміністрація підприємства зуміла зробити все можливе, щоб звести до мінімуму негативні наслідки перерахованих вище факторів і захистити трудові і соціальні інтереси колективу. Зокрема, будучи традиційно орієнтованим на переробку дешевих навалювальних вантажів, порт Рені зміг збільшити частку високотарифних генеральних вантажів, завдяки чому вдалося одержати вкрай необхідні на той період додаткові доходи. У 2006 році в порту тричі підвищувалася заробітна плата – в цілому на 20,5%. У цілому на соціальні потреби портовиків було спрямовано 3,3 млн грн, на модернізацію і ремонт засобів виробництва – понад 2 млн. грн.

За словами Сергія Костянтиновича, перше півріччя 2007 року склалося для порту більш благополучно: вже перероблено 1,5 млн тонн вантажів (при річному плані 3 млн тонн), прибуток перевищив 1 мільйон гривень. Підприємство далі виділяє гроші на зміцнення матеріально-технічної бази: у першому півріччі з цією метою вже витрачено понад 1 мільйон гривень. Надалі керівництво порту має намір не тільки ремонтувати крани і навантажувачі, але й в міру можливості купувати нову техніку. Звичайно, в одеських чи іллічівських портовиків такі досягнення можуть викликати лише іронічну посмішку, але ж ще не так давно порт Рені переживав часи, коли не було коштів не те що на ремонт навантажувачів, але навіть на купування зайвої пачки електродів для мехмайстерень!

Разом з тим, Ренійський порт залишається заручником свого геополітичного становища. Відсутність перспектив будівництва залізниці Рені – Ізмаїл, посилення позицій молдовського нафтотерміналу в Джурджулештах, залежність від залізничної тарифної політики тієї ж Молдови та інші несприятливі зовнішні фактори ставлять підприємство у нерівні умови у порівнянні з іншими «гравцями» на ринку послуг морського транспорту. Досить сказати, що доставляння однієї тонни вантажу до Рені, як і раніше, коштує на кілька доларів дорожче, ніж, наприклад, до сусіднього Ізмаїла.

У цьому зв'язку, відзначив С.К. Строя, порт прагне привернути до себе увагу вищих органів влади і переконати їх у необхідності якнайшвидшого пошуку розв’язання проблем, що нагромадилися.